На подвір’ї Південноукраїнського професійного коледжу облаштували меморіальну Алею Слави. Її створили самі учні та викладачі – на згадку про загиблих героїв, колишніх випускників навчального закладу, які віддали життя за Україну.
За словами ініціаторки патріотичного проєкту, майстрині виробничого навчання Наталі Верчук, 80% загиблих воїнів з нашої територіальної громади колись вчились у місцевому професійному коледжі. Зокрема, п’ятеро з шістьох Воїнів світла, працівників Південноукраїнської АЕС, що полягли у боротьбі з окупантами, теж отримали освіту тут.
«Це мій особистий біль, — зізнається Наталя Верчук. — Мій учень, Олександр Завірюха, загинув у Донецькому аеропорту в 2014 році. Він був кіборгом, воїном 79-ї бригади, талановитим спеціалістом і прекрасною людиною. Для мене Алея Слави — це пам’ять, яку ми несемо всім серцем про кожного з наших загиблих випускників».
Задля створення меморіальної алеї учні різних спеціальностей (слюсарі, електромонтери, зварювальники) об’єднали зусилля. Одні копали й саджали квіти, інші — зварювали соняхи, робили арку під прапор, тризуб. Матеріалами допомогли благодійники. Кожна деталь Алеї Слави має сенс. Соняхи — символ Іловайська, де загинули українські воїни. Голубка — присвята волонтерці Тетяні Сорокодум, яка до останнього подиху робила усе для наближення Перемоги. А тризуб — як непохитний знак свободи. Усе зроблене власними руками, з вірою й повагою. І кожен, хто пройде Алеєю Слави, відчує це серцем.
У день відкриття на подвір’ї коледжу зібралися рідні загиблих, волонтери, учні, військові, представники міської ради. Звучали пісні, слова вдячності, і в цей час над головами гостей пролетіла зграя лелек. «Ми зрозуміли — це наші хлопці, наші воїни світла завітали з небес. Вони прилетіли сказати: ми поруч, ми вдячні», — поділився емоціями директор закладу Сергій Невідомий.
Під час виступу секретаря Південноукраїнської міської ради Дениса Кравченка лунали особисті спогади, щирі слова вдячності та підтримки. «Двадцять років тому я був випускником цього коледжу і ніколи не думав, що повернуся, щоб відкривати Алею Слави нашим загиблим. Для мене це — велика честь і глибокий біль водночас. У цьому навчальному закладі нам прищеплювали повагу до України, і я вдячний своїй наставниці Наталі Верчук за це. Лише виховання і любов до рідного краю приведуть нас до перемоги та сталого миру», - сказав посадовець.
У колі почесних гостей право на відкриття Алеї Слави отримала мама захисника Маріуполя Микити Граждана — пані Майя. Її син провів три роки у російському полоні й повернувся живим.
«Найвищою нагородою для тих, хто повернувся з війни — є життя, найвищою нагородою для загиблих — пам’ять. Скільки б не пройшло років — вічний біль та вічний сум буде накривати нашу громаду. Хочеться згадати рядки, які стали гімном України — «душу й тіло ми положим за нашу свободу». Тепер це стан нашої душі», — підкреслила мати героя.
Під час заходу також передали гуманітарну допомогу представникам ГО «Волонтери Бого-Гарду», які вже наступного дня вирушать з нею на передову. Це символічне поєднання: памʼять і дія, шана загиблим і допомога живим.
Алея Слави у Південноукраїнському професійному коледжі — не просто інсталяція. Це урок історії, викарбуваний у металі, квітах і серцях. Це заклик до молоді памʼятати, кого вони наслідують, і на кого мають рівнятися. Як сказала Наталія Верчук: «Ми ростимо дітей не для війни, а для життя. Але вони мають знати, якою ціною це життя їм дано».
