У 1977 році Радою Міністрів СРСР було прийнято рішення про будівництво Запорізької АЕС за уніфікованим проектом атомних електростанцій з реактором типу ВВЕР-1000.

У 1981 році розпочалося поетапне спорудження з наступним введенням в експлуатацію:

1984 р. – 1-й блок ВВЕР-1000/320 потужністю 1000 МВт. У вересні 2016 року продовжено експлуатацію енергоблока №1 

ЗАЕС до 23 грудня 2025 року (ліцензія ЕО № 001052).

1985 р. – 2-й блок ВВЕР-1000/320 потужністю 1000 МВт. У жовтні 2016 року продовжено експлуатацію енергоблока №2 ЗАЕС до 19 лютого 2026 року (ліцензія ЕО № 001055).

1986 р. – 3-й блок ВВЕР-1000/320 потужністю 1000 МВт. У листопаді 2017 року продовжено експлуатацію енергоблока №3 ЗАЕС до 5 березня 2027 року (ліцензія ЕО № 001062).

1987 р. – 4-й блок ВВЕР-1000/320 потужністю 1000 МВт. У жовтні 2018 року продовжено експлуатацію енергоблока №4 ЗАЕС до 4 квітня 2028 року (ліцензія ЕО № 001069).

1989 р. – 5-й блок ВВЕР-1000/320 потужністю 1000 МВт. У січні 2021 року отримано ліцензію Держатомрегулювання України на право провадження діяльності на етапі життєвого циклу «експлуатація ядерної установки енергоблока № 5 ВП «Запорізька АЕС».

1995 р. – 6-й блок ВВЕР-1000/320 потужністю 1000 МВт.

На Запорізькій АЕС, першій серед атомних станцій України, споруджено сухе сховище відпрацьованого ядерного палива (ССВЯП). Проектний обсяг ССВЯП на Запорізькій АЕС – 380 контейнерів, в яких можна розмістити 9 000 збірок з ВЯП. ССВЯП зможе прийняти відпрацьоване ядерне паливо ЗАЕС за весь період її експлуатації.