Питання енергетичної незалежності України стає дедалі актуальнішим в умовах, коли рф вже майже три роки атакує українську енергетичну систему. Як і раніше, найбільший відсоток потреб країни в електроенергії покривають саме АЕС. Про атомну генерацію і те, як Україна рухатиметься до енергетичної незалежності, – розповів керівник Енергоатома Петро Котін в інтерв'ю міжнародному французькому радіо (RFI).
– Наскільки атомна генерація є важливою для української енергосистеми, яку частку вона заповнює і які нині існують проблеми в цій сфері?
– Якщо брати в середньому, то атомна енергетика покриває потреби на рівні 55-60%. Але в окремі години доби показник сягає 70-75%. Це залежить, зокрема, від обстрілів росіян. Коли вони виводять з ладу об'єкти теплової чи гідрогенерації, тоді діють і обмеження, але атомна генерація завжди працює на повну потужність. Та не завжди ми можемо її передавати, тому що, наприклад, росіяни пошкодили лінію і підстанцію «Укренерго».
З одного кінця ці лінії під'єднуються до атомної станції, з іншого – до підстанції десь за 100-200 кілометрів від АЕС. І рашисти якраз б'ють по цих підстанціях для того, щоб фактично обмежити нам можливості передавати ту електрику, яку ми могли б виробляти на атомних станціях. Самі АЕС готові працювати в осінньо-зимовий період на повну потужність.
– Якщо говорити про Хмельницьку атомну електростанцію, де хочуть добудувати два енергоблоки, то яка її потужність нині та яка буде в перспективі?
– Сьогодні на ХАЕС два енергоблоки, які виробляють до 2000 МВт. Ще два блоки, якщо їх добудувати, генеруватимуть додаткові 2200 МВт потужності до енергосистеми. Притому, що ми в цілому маємо, якщо не враховувати тимчасово окуповану Запорізьку атомну станцію, встановлену потужність на рівні 7800 МВт. Тому 2200 МВт – це дуже суттєве підсилення.
– Затримка в тому, що досі не ухвалено законопроєкт «Про розміщення, проєктування та будівництво енергоблоків №3 та №4 Хмельницької АЕС»? Чому не могли добудувати їх раніше? Чи це пов'язано з тим, що станція проєктувалася за радянськими «лекалами»?
– Що стосується технології, це радянський реактор. Таких 15 в Україні. Фактично всі проєкти під ці реактори виконувались тут, в Україні. Вони будувались українськими фахівцями й українськими компаніями, зокрема будівельними. І навіть якщо ми говоримо про реакторне обладнання, реакторні установки – їх робили на заводі в Краматорську. А росія просто виконувала там великовузлове збирання цих реакторів. Тому тут, знаєте, дуже багато спекуляцій щодо російських технологій. Вони дійсно радянські, але фактично це український проєкт. І ми будемо мати ці два блоки.
– А як щодо тепловидільних елементів, які постачалися раніше з рф? Які знайшли альтернативи після початку повномасштабного вторгнення?
– З початком повномасштабного вторгнення наша компанія остаточно розірвала з росією всі договори й повністю перейшла на паливо виробництва компанії Westinghouse. Зараз усе свіже паливо приходить нам з Westinghouse, і для нових блоків використовуватиметься це ж американське паливо. Також ми розробляємо власну лінію з виробництва збірок ядерного палива за технологією Westinghouse. Таким чином ми збережемо диверсифікацію джерел постачання, тому що паливо постачатиметься від різних постачальників. Частину будемо виробляти самі, а іншу – купувати у Westinghouse.
– Ще торік повідомляли про плани будівництва у співпраці з Westinghouse ще двох енергоблоків. Чим вони відрізнятимуться від тих, що вже існують? Якою буде їхня потужність?
– Це будуть реактори покоління ІІІ+, того типу, який пішов у серійне виробництво в 2011 році. Ті, які ми зараз експлуатуємо, належать до покоління ІІІ. У нових реакторах виконані суттєві заходи з підвищення безпеки, їх фактично підтягнуть до покоління ІІІ+. Тож нове покоління реакторів краще з погляду безпеки. Такий блок зводиться за п'ять років.
– Які ще існують нові проєкти, окрім добудови Хмельницької АЕС?
– З Westinghouse у нас підписаний меморандум про будівництво дев'яти енергоблоків АP1000. З них ми плануємо розміщувати по одному енергоблоку на нині діючих майданчиках атомних станцій, а також на одному новому, який зараз опрацьовуємо. Це Чигиринський майданчик. Ще при Радянському Союзі там розпочали будувати АЕС, але після Чорнобильського меморандуму, цей майданчик закрили. Там дуже сприятливі умови для того, щоб побудувати атомну станцію. Готуються відповідні документи.
Крім того, разом з компанією Holtec ми активно працюємо над проєктом малих модульних реакторів. Зокрема ми говоримо про передачу Україні технології виготовлення компонентів малих модульних реакторів і компонентів для централізованого сховища відпрацьованого ядерного палива. Таке сховище у нас збудовано за технологією компанії Holtec й успішно експлуатується. Наша задача – виготовляти все в Україні, аби наша країна стала хабом і для європейських країн, які хочуть побудувати в себе малі модульні реактори такого типу. Ми вже домовились із Holtec, є відповідна угода, зараз триває процес передачі технології.
– Що таке малі модульні реактори? Чим вони принципово відрізняються від традиційних великих? У чому різниця технологій?
– Через те, що вони менші, відповідно, мають іншу потужність. Це означає, що такі реактори простіше зібрати, простіше організувати високий рівень безпеки. Крім того, він модульний, тобто модулі збирають безпосередньо на заводі-виробнику. І після цього конструкції можна постачати на майданчик станції, де дуже швидко збирати в реакторну установку. Також їх можна використовувати там, де не так сильно розвинута енергомережа, недостатньо ліній видачі. Тобто вони можуть забезпечувати локальне виробництво електроенергії.
– Наскільки ці плани зі створення заводу розтягнуті в часі? І що це дасть Україні, окрім того, що вона матиме власні реактори?
– Це в п'ятирічному горизонті. Що це дасть Україні? Україна підтвердить власний статус держави, яка є одним із лідерів використання ядерної енергетики, мирного атома. У нас 15 енергоблоків. Ні в кого стільки, за винятком Франції, в Європі немає. І ми другі в Європі за виробництвом електроенергії на атомних станціях після Франції. Звичайно, вони нас дуже випереджають, адже у Франції багато енергоблоків. У різні роки вони генерували від 300 до 500 млрд кВт⋅год на рік. Ми зараз виробляємо приблизно 50 млрд кВт⋅год щороку, це за відсутності тимчасово окупованої Запорізької атомної станції – найбільшої АЕС у Європі. З нею наші показники сягнули б до 100 млрд кВт⋅год на рік. Атомні станції – це наш ресурс. Це фактично те, на чому базується наша стабільність, наша енергетична незалежність. Розвиток атомної енергетики рухатиме всю промисловість України вперед. І це стосується і такого нового напряму, як малі модульні реактори.
– Від чого залежить реалізація нових проєктів зараз? Чи потрібно голосувати окремий законопроєкт, як для додаткових реакторів на ХАЕС? Чи можна починати їх реалізовувати до погодження в парламенті?
– Є підготовчі роботи, які також потрібно виконати в дуже великому обсязі. Це вирішується за відповідними постановами чи розпорядженням Кабміну, який дає нам завдання з підтримки будівництва третього-четвертого енергоблоків, з підготовки майданчика під п'ятий-шостий енергоблоки Хмельницької АЕС, а також з розбудови заводу з виготовлення компонентів малих модульних реакторів. Готується, відповідно до законодавства, техніко-економічне обґрунтування, яке подається Кабміну на затвердження. Проводиться, якщо це ядерна установка, у рамках Конвенції (Конвенція Еспо – ред.) погодження всіх проєктів із країнами, які межують з Україною.
Наприклад, добудова третього та четвертого енергоблоків ХАЕС повністю погоджена з Молдовою, Польщею, Румунією, Австрією та Словаччиною. Зараз говорять, що Євросоюз щось там не підтримує. Це неправда. Всі країни, які розташовані поруч із Україною, включаючи Європейський Союз, погодили це будівництво.
