До повномасштабного вторгнення Сергій Медвідь мав родину, роботу, хобі. Працював електрозварником ручного зварювання 5-го розряду в енергоремонтному підрозділі Хмельницької атомної електростанції, у вільний час захоплювався металообробкою: порівняно з теперішнім життя було майже безтурботним…
Пригадує, що так було до початку 2022 року, а потім з’явилася внутрішня тривожність, адже розумів, що ймовірність повномасштабного вторгнення дуже висока: «Із січня я вже був сам не свій через появу у ЗМІ перших повідомлень про війну. А коли вже наша розвідка заявила про стягнення ворожих військ до кордонів України, зрозумів, що війна таки прийде на нашу землю. Саме тому її початок мене не здивував».
Рішення йти воювати наш герой прийняв спонтанно, хоча військового досвіду не мав зовсім. На цей крок Сергія надихнула черга біля військкомату. «Я був на лікарняному і 27 лютого вже мав повернутися до роботи, – розповідає він. – А 26 лютого, перебуваючи у справах в місті Славута, я побачив чергу у військкомат. Там і залишився»…
