«Тепер я знову в “піксельній” військовій формі. І радий цьому, бо в такий час інакше просто не міг»
«Давайте я буду просто «Енергодаром». Це мій позивний», – попросив співрозмовник на початку нашої бесіди.
До повномасштабного вторгнення наш герой жив в Енергодарі, працював на Запорізькій АЕС, мав улюблене хобі, щасливу родину й амбітні плани на майбутнє. Та 24 лютого 2022 року змінило його життя назавжди.
“Перше, що подумав, коли прочитав про початок повномасштабної війни, - що треба виїжджати моїй родині та друзям. Відчуття перших трьох днів в Енергодарі запам'ятав на все життя: це була безнадія, коли ти не можеш достукатися до людей навколо, донести до них, що слід залишати місто, адже воно тупикове, а вікно можливості виїхати закривається”.
Місцеві жителі, згадує “Енергодар”, були впевнені у тому, що бойових дій в місті просто не може бути, адже там розташована найбільша в Європі АЕС - Запорізька - і стріляти в неї ніхто не буде. Натомість сам він жодних ілюзій не мав: “Я добре знав, хто такий “кацап” та що за "рускій мір" він із собою несе. Я це чудово усвідомив ще в 2014 році - з окупацією Криму і тоді, коли ці нелюди вбили моїх побратимів в Іловайську”. Саме тоді і став на захист України.
