Керівник Енергоатома Павло Ковтонюк поспілкувався з журналістами ВВС, які відвідали Хмельницьку АЕС і на власні очі побачили як Україна справляється з інтенсивними російськими атаками. У фокусі розмови були теми окупованої Запорізької атомної електростанції, ядерного тероризму країни-агресора та цілодобової самовідданої роботи енергетиків-атомників, які забезпечують в цих складних умовах генерацію електроенергії для країни.
Невелика група технічних спеціалістів уважно стежить за цілою стіною екранів і приладів на щиті керування Хмельницької атомної електростанції – масштабного об’єкта на заході України, який нині є критично важливим як для енергосистеми країни, так і для її воєнних спроможностей.
Після місяців безперервних російських атак на інфраструктуру Україна переживає гостру енергетичну кризу. Щонайменше 60% усієї електроенергії в країні виробляється у гігантських турбінних залах Хмельницької АЕС та ще двох атомних електростанцій, розташованих в інших регіонах країни.
Мене супроводжує Павло Ковтонюк, очільник НАЕК «Енергоатом» – національної атомної енергогенеруючої компанії України. Усі ці об’єкти, за його словами, перебувають під цілком реальною загрозою атак з боку росії.
«Наразі росія намагається бити по підстанціях, які з’єднують атомні електростанції з національною енергосистемою, щоб вивести з ладу ядерну електрогенерацію, – каже він. – Це справжній ядерний тероризм, адже саме зв’язок між системами та атомною станцією забезпечує їхню безпечну й надійну роботу».
Атомні електростанції – це високозахищені й чутливі об’єкти, доступ до яких суворо обмежений для сторонніх осіб. Редакція ВВС отримала рідкісну можливість потрапити на станцію, щоб побачити, як Україна справляється з інтенсивними російськими атаками.
Щоночі Україна зазнає ударів сотень ракет і дронів. Київ звинувачує росію в навмисному знищенні критичної енергетичної інфраструктури. Президент Володимир Зеленський заявляє, що москва свідомо використовує люті зимові холоди, залишаючи десятки тисяч людей по всій країні без електрики, опалення та водопостачання.
Більшість традиційних електростанцій України були уражені або пошкоджені внаслідок російських авіаударів ще раніше. Саме тому атомні електростанції, зокрема Хмельницька АЕС, нині забезпечують основну частину потреб країни в електроенергії.
Втім, найбільша АЕС України розташована на півдні країни вздовж річища Дніпра поблизу міста Запоріжжя і контролюється росією з початку повномасштабної війни.
Це не лише найбільша АЕС в Україні, а й найбільша атомна електростанція у Європі, яка здатна виробляти достатньо електроенергії для забезпечення країни розміром із Португалію. Нині Запорізька АЕС перебуває у «сплячому» режимі – вона не виробляє електроенергію, а контроль над об’єктом здійснюють російський технічний персонал та військові.
Саме тому майбутнє Запорізької АЕС є одним із найкритичніших питань будь-якої потенційної мирної угоди між Україною та росією. За останніми повідомленнями, Україна нібито пропонує модель спільного управління станцією із США у співвідношенні 50/50: половина електроенергії надходить до України, інша – розподіляється Сполученими Штатами на власний розсуд, можливо навіть до росії.
Під час відвідування ХАЕС ми зустріли працівників, які нині працевлаштовані тут, але раніше працювали на Запорізькій АЕС, в тому числі, безпосередньо у ніч російського нападу 3 березня 2022 року. Серед них – технічна працівниця станції Дарія Журба та її чоловік, інженер Ігор.
«Було страшно. Дуже страшно, коли почалась окупація. Тієї ночі ми були вдома», – розповідає Дарія.
«Ми чули вибухи, стрілянину… тож сховалися в коридорі, поки все це тривало, – додає Ігор. – А вранці зрозуміли, що нас окупували».
Подружжя ще кілька тижнів продовжувало працювати на станції, доки ситуація не стала нестерпною, а росіяни поступово перебрали на себе управління ядерним об'єктом.
Зрештою їм вдалося виїхати – через окуповану територію України, росію, білорусь і Польщу. На цьому шляху всі їхні особисті речі, включно з телефонами, були ретельно перевірені російськими силовиками.
«Вони перевіряли все в наших телефонах, під’єднували їх до спеціального обладнання, щоб переглянути контакти, всі соцмережі, навіть те, що ми «лайкали», – каже Дарія, яка нині мешкає поруч із новим місцем роботи в невеликому модульному будинку, наданому урядом Швеції. – Нас також допитували про родичів – хто служив у ЗСУ, а хто ні».
Їм вдалося втекти з окупованої частини Запорізької області. Іншим пощастило менше.
«Ми знаємо випадки, коли людей забирали “на підвал”, де їх допитували», –розповідає Ігор.
Вислів «на підвал» часто означає місця тортур на окупованих територіях.
«Були й випадки, коли людей забирали – і вони зникали безвісти, – каже він, знизуючи плечима. – Я знав деяких із них – не близько, але ми працювали на одній станції».
Ми також спілкувалися з українськими фахівцями, які й досі працюють на Запорізькій АЕС під російським контролем. У спілкуванні зашифрованими чатами вони описують ситуацію хаосу на станції, де «технічне обслуговування реакторного обладнання росіянами практично не здійснюється». За їхніми словами, на території АЕС перебувають російські військові, а також зберігається військова техніка.
Найбільше занепокоєння – як у працівників станції, так і в керівництва Енергоатома та міжнародної спільноти – викликає сценарій, за якого Запорізька АЕС залишиться під контролем росії у разі припинення бойових дій.
Хоча станція нині не працює, її ядерні реактори потребують постійного обслуговування й охолодження ядерного палива, щоб запобігти перегріву та зростанню рівня радіації.
Водночас підстанції, які забезпечують живлення станції та її систем охолодження, були пошкоджені внаслідок бойових дій. Крім того, за словами представників Енергоатома, рівень води у водоймах охолодження іноді доводиться росіянами до небезпечно низького.
Ще одна проблема полягає в тому, що чотири енергоблоки Запорізької АЕС використовують паливо американського виробництва – перехід на нього Україна розпочала в попередні роки. Російські ж фахівці не навчені й не здатні з ним працювати у разі перезапуску станції, стверджують українські посадовці.
Голова російської держкорпорації «росатом» олексій ліхачов наполягає, що росія належно обслуговує станцію, додаючи, що за російським законодавством жоден інший оператор не має права керувати нею. «Наразі здійснюється безпечна експлуатація станції в надзвичайно складних бойових умовах», – заявив він.
Варто зазначити, що представники Міжнародного агентства з атомної енергії періодично заїжджають з окупованої території для інспектування Запорізької АЕС. Під час тимчасових режимів припинення вогню МАГАТЕ також здійснює нагляд за проведенням ремонту пошкоджених ліній електропередачі і обслуговування критично важливих систем охолодження.
У заяві, оприлюдненій минулого тижня, МАГАТЕ повідомило про направлення команди Агентства безпосередньо з Відня для нагляду за ремонтними роботами на ЗАЕС.
«Погіршення стану енергосистеми України внаслідок постійних бойових дій безпосередньо впливає на ядерну безпеку її атомних об’єктів, – зазначив генеральний директор МАГАТЕ Рафаель Гроссі. – Агентство й надалі, у пріоритетному порядку, здійснюватиме оцінку функціонування критично важливих для ядерних об'єктів України підстанцій».
Українські ж посадовці заявляють, що росія безвідповідально нехтує ядерною та радіаційною безпекою окупованої ЗАЕС, і попереджають: загроза повторення катастрофи на кшталт Чорнобиля є цілком реальною.
26 квітня 1986 року на Чорнобильській АЕС на півночі України внаслідок невдалого експерименту на станції вибухнув ядерний реактор. Радіоактивне забруднення поширилося по всій Європі, а згодом над зруйнованим блоком звели гігантський саркофаг для стримування радіації.
«На мою думку, це може бути значно гірше, ніж Чорнобиль, адже там вибухнув один реактор із паливом», – каже Павло Ковтонюк.
Він добирає слова дуже ретельно, усвідомлюючи жахливі наслідки такого сценарію: «Якщо росія доведе ситуацію до розплавлення активної зони та перегріву ядерного палива у басейнах витримки, забруднення може бути ще масштабнішим, ніж після Чорнобиля. Це не буде вибух, і процес може розтягнутися в часі, але рівень забруднення може бути вищим».
Саме з цією тривожною думкою ми завершуємо візит до Хмельницької АЕС. Стає зрозуміло, чому найближче й довгострокове майбутнє ЗАЕС є одним із найгостріших і найсуперечливіших питань.
Є докази того, що росія вже почала будівництво ліній електропередачі від Запорізької АЕС у бік окупованих територій і самої росії – на випадок, якщо станцію все ж таки буде перезапущено під контролем москви.
Цього, за словами українських посадовців і фахівців з ядерної енергетики, не можна допустити. Адже від Запорізької АЕС залежить не лише енергетичний баланс України. Потенційна ядерна аварія, про яку попереджають експерти, матиме наслідки далеко за межами країни.
Джерело: ВВС
