Напередодні 35-ї річниці Незалежності України відбувся фінал соціального фотопроєкту «Берегині роду». Його започаткували за ініціативи філії «ВП ПАЕС» і Південноукраїнського міського центру соціальних служб. Героїнями проєкту стали матері та дружини українських захисників.
Іноді фотографія може сказати більше, ніж сотні слів. Вона здатна зберегти не лише обличчя, а й настрій, погляд, внутрішню силу людини. А ще - нагадати про те, що навіть у найважчі часи поруч із нами живуть краса, любов і пам’ять.
На етапі підготовки постало питання, наскільки комфортним і безпечним психологічно буде такий проєкт для його учасниць. Адже серед них є й ті, хто втратив на війні найдорожчу людину. Команда організаторів консультувалася з психологами, аби творчий задум не став для жінок додатковим болем, а навпаки, подарував їм теплі емоції та відчуття підтримки.
Для фотосесій збирали все, що могло допомогти створити особливий український образ: старовинні та сучасні головні убори, традиційні костюми, вишиванки, хустки, прикраси, предмети народного побуту й фольклорні атрибути. Використовували експонати міського історичного музею. Свою колекцію українських жіночих головних уборів надав народний ансамбль «Квіти України». Доповнили образи прикрасами, виготовленими власноруч директоркою Південноукраїнського міського центру соціальних служб Аллою Дизик. До проєкту долучилися й місцеві майстри краси - візажисти та перукарі, які безкоштовно допомагали учасницям підготуватися до зйомок.
Далі була робота фотографа - уважна, копітка й водночас дуже творча. Сотні кадрів, різні образи, костюми, деталі, ракурси… Але головним у кожній світлині залишалася сама жінка. Її погляд, усмішка, стриманість чи задумливість. Її краса, за якою відчувається особлива сила.
Так звичайна на перший погляд фотосесія перетворилася на значно більше - на спільну історію про українських жінок, які несуть крізь війну любов до своїх родин, бережуть пам’ять про найдорожчих і залишаються опорою для тих, хто поруч.
Результатом цієї роботи став кольоровий етнокалендар. На кожній його сторінці - прекрасна жінка, мати або дружина нашого Героя, в українському вбранні. Цей проєкт став своєрідним знаком поваги до них. До їхньої сили. До їхнього болю, про який не завжди говорять уголос. До їхньої любові, яка переживає навіть найтяжчі випробування. За кожною фотографією - не просто красивий образ. За нею - людина, її родина, її історія. І пам’ять, яку ми маємо берегти разом.
«Ми дуже хотіли, щоби наші берегині роду, жінки, які втратили своїх рідних, або чекають на них з полону, відчули від атомної станції та від усіх мешканців Південноукраїнська вдячність, повагу та підтримку. Я дякую всім, хто взяв участь у проєкті, хто відгукнувся на нашу ініціативу»,- зазначила у підсумковому виступі Анжела Савастру, заступниця генерального директора філії «ВП ПАЕС» з економіки та фінансів.
