В інформаційному центрі «Імпульс» відбулося нагородження переможців конкурсу «Я журналіст». Захід проводився управлінням зв’язків з громадськістю і медіа філії «ВП ПАЕС» до Дня міста.
На розгляд журі надійшло 23 творчі роботи - переважно від учнів місцевих ліцеїв. Конкурс «Я журналіст» став чудовою нагодою для молоді проявити свої творчі здібності, журналістський хист і любов до рідного краю.
«Це було, мабуть, найемоційніше нагородження з тих, в яких мені довелося брати участь. Автори поділилися у творах потаємним, часткою своєї душі. Приємно бачити, що південноукраїнці вміють щиро та талановито розповідати про те, що для них важливо. Такі конкурси відкривають нові імена й надихають на розвиток», - зазначив, вітаючи учасників, заступник генерального директора ПАЕС з персоналу Сергій Котельник.
Переможцями конкурсу «Я журналіст» стали:
- Оксана Кристапчук - у номінації «За збереження історичної пам’яті»;
- Дар’я Заренок - у номінації «За потенціал»;
- Дмитро Кавака - у номінації «За найтеплішу історію»;
- Анастасія Мороз - у номінації «За особливе бачення»;
- Єлизавета Момотова - у номінації «За синергію».
Оксана Кристапчук у своєму творі розповідає про історію Південноукраїнська - міста енергетиків, яке постало на землі з давнім козацьким минулим, пов’язаним із Гардом і берегами Південного Бугу. Авторка поєднує згадки про стару Костянтинівку з історією будівництва сучасного міста та атомної електростанції. Через спогади, розповіді учнів та їхніх родичів у творі оживають долі людей, які будували Південноукраїнськ у 1970–1980-х роках. Особливу увагу приділено праці будівельників, інженерів, кранівників, озеленювачів та інших трудівників, які створювали житлові будинки, школи, парки, сквери та всю інфраструктуру міста. Авторка наводить приклади самовідданої праці багатьох людей, завдяки яким місто стало затишним і красивим. Авторка закликає цінувати історію рідного міста, поважати його творців і примножувати їхню спадщину.
У есе Дар’ї Заренок Південноукраїнськ постає не лише як місто енергетиків, а як особливий простір контрастів, де сучасність поєднується з природною величчю та історичною глибиною. Для авторки рідне місто є місцем сили, натхнення й становлення особистості. Гранітні скелі над Південним Бугом допомагають дівчині знаходити спокій, упевненість і внутрішню рівновагу під час важливого життєвого етапу - підготовки до випуску та вступу до університету. У творі також йдеться про культурне життя міста.
Палац культури став для Дар’ї місцем творчого розвитку, самовираження та пошуку власного покликання. Авторка наголошує, що справжнє світло - це не лише енергія електростанції, а й світло людських мрій, талантів і прагнень.
У творі-роздумі Дмитра Каваки Південноукраїнськ вимальовується як місто дитинства, тепла й людяності, яке сформувало автора як особистість. Через спогади про рідний двір, сусідів, шкільні роки, міські свята автор передає особливу атмосферу маленького міста, де люди знають і підтримують одне одного. Важливе місце у творі займають образи людей, які вплинули на становлення хлопця. Продавчиня пані Марія навчила його щирості та уважності до інших, а перша вчителька, допомогла повірити у власні сили та знайти свої здібності. Автор наголошує, що саме люди створюють відчуття дому, безпеки та любові. У творі також порушується тема дорослішання та переосмислення рідного міста.
Анастасія Мороз, переїхала до Південноукраїнська з деокупованого Херсона у 2023 році. Вона знайшла в місті довгоочікувані безпеку, спокій і підтримку після пережитих обстрілів і страху війни. Спочатку її вразила тиша - символ мирного життя, про яке вона мріяла. Згодом Південноукраїнськ став для неї не лише прихистком, а й місцем сили, натхнення та нових можливостей. Авторка захоплюється атмосферою міста, його природою, затишком і людьми. Вона знайшла тут справжню підтримку, долучилася до життя громади, брала участь у благодійних заходах та екскурсіях. За три роки життя у Південноукраїнську дівчина змогла відчути радість мирного життя та повірити в майбутнє.
Єлизавета Момотова розмірковує про особливий характер Південноукраїнська - міста, яке не привертає увагу яскравістю чи гучністю, але вражає своєю надійністю, спокоєм і згуртованістю. Авторка підкреслює, що місто сформувалося навколо атомної станції, тому тут особливо цінують відповідальність, порядок і точність. З роками вона по-новому усвідомила значення рідного міста, особливо в часи війни, коли стабільна робота атомної станції забезпечує світло та енергію для всієї країни. Для авторки Південноукраїнськ - це не лише місце дитинства, а й символ тихої, але важливої сили, яка підтримує життя.
Усім учасникам вручили іміджеву продукцію філії «ВП ПАЕС». Найкращі роботи будуть опубліковані в інформаційному віснику підприємства «Енергетик».
