Старший науковий співробітник Інституту зовнішньополітичних досліджень Atlantic Council Стівен Бланк відзначає, що потенційна угода України та Болгарії щодо ядерних реакторів для Хмельницької АЕС матиме геополітичне значення.
росія докладає всіх зусиль, щоб підірвати підтримку Києва в ЄС, тому контекст співпраці та зміцнення зв'язків з Болгарією є додатковим фактором при оцінці доцільності пропонованої угоди щодо реакторів.
Очікується, що незабаром Верховна Рада України поставить на голосування питання щодо можливого завершення будівництва на Хмельницькій атомній електростанції двох ядерних реакторів з обладнанням радянських часів, закупленого в Болгарії. Голосування відбувається в критичний для енергетичного сектору України час – після тривалої серії російських бомбардувань, націлених на цивільну інфраструктуру, в результаті яких зазнали руйнувань теплові та гідроелектростанції. Як наслідок, сьогодні Україна значною мірою залежить від атомної енергетики, що наразі забезпечує понад сімдесят відсотків потреб країни в електроенергії.
З огляду на те, що інші джерела електроенергії перебувають під значно більшим ризиком атак рф, багато хто в українському енергетичному секторі вважає пріоритетом збільшення ядерних потужностей країни. Однак єдині придатні компоненти для завершення будівництва третього та четвертого реакторів Хмельницької АЕС зараз знаходяться у Болгарії, збираючи пил і в очікуванні зеленого світла з Києва.
Оскільки атомні електростанції в Україні походять з часів СРСР, країна змушена покладатися на реактори, побудовані за радянськими технологіями. Болгарія запропонувала продати Україні компоненти реактора, призначені спочатку для проєкту АЕС Белене. Це дало б змогу завершити будівництво двох додаткових реакторів на Хмельницькій АЕС, що збільшило б загальну кількість працюючих реакторів до чотирьох. Також на станції планується побудувати ще два реактори за західними технологіями, але цей процес буде більш тривалим.
Прихильники потенційної угоди з Софією відзначають, що вона посилить двосторонні зв’язки між Україною та Болгарією, які вже давно є мішенню російської диверсії. Враховуючи те, що наступного місяця розпочнеться відлік четвертого року з дати початку повномасштабного вторгнення кремля в Україну, а москва наполегливо працює над підривом підтримки Києва в межах ЄС, такий геополітичний контекст є додатковим фактором при оцінці запропонованої угоди.
Потенційна закупівля Україною ядерного реактора в Болгарії отримала схвалення з боку ядерного сектору США. «Оскільки український парламент розглядає законодавчі акти стосовно добудови Хмельницької АЕС, Інститут ядерної енергетики (NEI) підтримує зусилля України щодо добудови об’єкта», – прокоментували представники Інституту ядерної енергії США у Вашингтоні. Американська атомна енергетична компанія Westinghouse вже підписала меморандум про взаєморозуміння з АТ «НАЕК «Енергоатом» щодо встановлення своїх реакторів AP1000 в Україні. Але будівництво цих американських реакторів потребуватиме кілька років.
З огляду на тривалий період очікування перед реалістичним встановленням нових ядерних реакторів, Україна та її західні партнери повинні знайти способи підтримки інфраструктури та якомога швидшого збільшення виробництва ядерної електроенергії в країні. За таких обставин прихильники болгарської угоди стверджують, що не варто втрачати можливість добудови енергоблоків № 3, № 4 на Хмельницькій АЕС за наявності необхідних компонентів.
Повідомляється, що поки Україна обговорює потенційну поставку болгарських реакторів для добудови однієї з радянських атомних електростанцій країни, офіційні особи ЄС виключили можливість участі Європейського Союзу в закупівлі. Проти також виступили деякі групи громадськості та ВР. Критики поставили під сумнів прозорість запропонованої угоди та стверджують, що енергетичним пріоритетом України має бути децентралізація.
Для більшої прозорості діяльності в атомній галузі НАЕК «Енергоатом» у січні провів свою наглядову раду для впровадження стандартів корпоративного управління ОЕСР. Процес відбуватиметься під керівництвом обраного голови наглядової ради Ярека Неверовича, колишнього міністра енергетики Литви та головного радника президента Литви з питань довкілля та інфраструктури.
Допомога Україні у відбудові та відновленні визнається стратегічним пріоритетом як у Європейському Союзі, так і в Сполучених Штатах, але підтримка стійкості українського енергетичного сектору – це не лише питання солідарності з Україною проти вторгнення росії. Враховуючи значний економічний потенціал України, це може стати привабливою інвестиційною можливістю для ядерної енергетики США та ЄС. Після припинення бойових дій і за вдалої інтеграції Україна може стати нетто-експортером електроенергії до Європейського Союзу. Навіть в нинішніх умовах війни Україна за можливості експортує електроенергію до сусідніх країн, зокрема до Молдови.
Поки українські депутати готуються до голосування, в енергетичному секторі триває робота з підвищення безпеки та посилення інтеграції до енергосистеми ЄС. Хоча радянські технології не є довгостроковим рішенням для досягнення належного енергетичного балансу в Україні, прихильники угоди щодо болгарських реакторів залишаються переконаними: поки західні технології не зможуть повністю забезпечити функціонування стратегічно важливих АЕС країни – альтернативи не існує.
