Інженер-конструктор з Південноукраїнської АЕС досить креативно  привертає інтерес школярів до атомної енергетики

Побудувати блоки, завантажити реактор, запустити турбіну  – це все можна спробувати, долучившись до гри, яку придумав і створив Віталій Хоменко, інженер-конструктор Південноукраїнської АЕС. Пізнавальний ігровий проєкт для школярів носить назву «Як працює АЕС» та вже здобув чимало юних прихильників. І не лише в Южноукраїнську, де все розпочалося, а ще у Харкові та віднедавна й у столиці.

Ідея в тому, щоб через гру пояснити дітям складні технологічні процеси, які відбуваються на АЕС, надавши можливість відтворити їх власними руками – на імпровізованих макетах обладнання. Та зацікавити школярів так, щоб згодом вони розглядали перспективу стати атомником як одну з пріоритетних. 

З листопада 2023 року у таких іграх у форматі змагань взяли участь близько 180 дітей. Переважно семикласників, адже від початку проєкт орієнтований на них. Відтак гра-знайомство з АЕС припала до вподоби й учням 8-го і 10-го класів. 

Нещодавно гра для восьмикласників вперше відбулася у Києві – в одному з офісів Енергоатома, за підтримки НАЕК та Українського ядерного товариства, активістом якого є Віталій Хоменко. Така підтримка постійно супроводжує цей проєкт, що значно підсилює його профорієнтаційну складову. 

Віталій Хоменко вже 15 років працює на Південноукраїнській АЕС, останні сім – у конструкторсько-технологічному відділі. Він є ініціатором і інших заходів для дітей. Також неодноразово ставав призером конкурсу ПАЕС з науково-технічних доповідей, представляв свої роботи на конкурсах Енергоатому та УкрЯТ.  

– Пане Віталію, яка історія цього проєкту? 

– І Енергоатом, і УкрЯТ багато уваги приділяють профорієнтації школярів, мають низку проєктів. Зацікавити дітей, наблизити їх до атомної енергетики – завжди на часі. Тож у мене виникла ідея таких ігор – із вправами, що відображають реальні процеси на АЕС. Подумав, що дітям буде цікаво саме так дізнаватися про роботу атомної станції. Орієнтувався на формат тімбілдінгу, щоб це були саме командні змагання з можливістю думати і діяти як одне ціле. Ідея знайшла підтримку, тож почали з колегами, активістами УкрЯТ, її втілення. 

Гра для семикласників – це 5 завдань: «Будівництво АЕС», «Монтаж трубопроводів», «Завантаження ядерного палива», «Крути турбіну», «Підключення до енергосистеми». Попередньо знайомимо дітей, як будується та працює АЕС, як електроенергія потрапляє в мережу. Далі – практичні завдання на швидкість, коли, наприклад, в макет реактора треба завантажити умовні ТВЗ. Наприкінці – тести на закріплення. Гра динамічна, зазвичай за годину 5 команд, кожна з 4-х гравців, встигають виконати усі вправи.  

– Скільки часу знадобилося на підготовку?

– Від розробки концепції до перших змагань – близько року. Зокрема, на виготовлення інвентарю для змагань семикласників – три місяці. 

– Відомо, що ви особисто розробляли завдання та власноруч створювали макети обладнання. Розкажіть про це.

– Визначив теми, розробив вправи і конструкції макетів. Довелося поміркувати, адже реальне обладнання АЕС – складне, натомість його макети мали бути адаптованими до гри та зрозумілими дітям. Придумав  інтерпретації, потім зробив своїми руками. Макети виготовляються з різних матеріалів, досить зручною є фанера, особливо для каркасу. Наношу креслення, замовляю вирізання фанери лазером, потім збираю. Для деталей використовую труби, вимикачі, дерев’яні бруски тощо. Цим займаюся у вільний від роботи час. Тому все планую заздалегідь. Зараз робимо інвентар до змагань для восьмикласників. 

– Це вже буде інша за змістом гра? 

– Форма – та сама, а зміст інший, більш складний, орієнтований на 8 клас. Назва гри «АЕС. Що? Як? Навіщо?». Плануємо проводити її вже цієї осені. 

– Чи справдилися очікування? Побачили відгук дітей?

– Так! Ми побачили велику зацікавленість. Діти активні, емоційні, усміхнені, прагнуть перемогти. А які емоції, коли оголошуємо призові місця! Тож все справдилось, і ми маємо бажання вдосконалюватися.  

– А яка тема найбільш захоплює учасників гри?

– Семикласникам дуже до вподоби «Завантаження ядерного палива». Дії виконують дуже старанно, напевно розуміючи, що тут схибити не можна.    

– У ваших планах – працювати з дітьми від 7-го класу до випускного?   

– Саме така стратегія проєкту. Стартуємо з 7-х класів, коли учні починають вивчати фізику. Переходять у 8-й клас – готуємо для них нову гру. Так само 9-й і старші класи. Паралельно – ігри для наступних семикласників. Ми випустили «Накопичувач кроків», до якого вони вносять набрані бали, відзнаки тощо. Якщо після школи найактивніші учасники наших просвітницьких заходів оберуть подальше навчання за спеціальностями атомного спрямування, голова ГО «УкрЯТ» у Южноукраїнську порекомендує керівництву ПАЕС заключити з власником «Накопичувача» трьохсторонній договір на навчання у профільному університеті. 

– Таким чином, підсумковий результат розраховуєте побачити, коли теперішні семикласники стануть випускниками?   

– Цей проєкт пізнавально-профорієнтаційний. Зокрема маємо на меті, щоб серед випускників шкіл зростала кількість бажаючих вчитися за «атомним» напрямом.  

– Що є стимулом для вас та команди ваших однодумців? 

– Дітей це захоплює, тож працюємо не дарма. Вважаю, донесення інформації в такий спосіб є ефективним, і учасники запам’ятають усі процеси. Так формується позитивна думка про атомну енергетику, про те, що працювати на АЕС не тільки відповідально, а ще й цікаво.

– Це не єдиний проєкт за вашою ідеєю такої спрямованості?  

– Ще ініціював змагання для юних конструкторів «Я інженер» – в межах спільного проєкту ПАЕС і УкрЯТ «Атомна академія ПАЕС». Мета – розвинути у дітей інженерне мислення. Наприклад, учасникам пропонується виготовити захисні пристрої для курячого яйця, яке після «польоту» з 9-метрової висоти має залишитися цілим. Показово, що серед 16 яєць розбилися лише два. До речі, ця вправа – з мого дитинства. Захоплювався Lego, складав різні предмети та скидав їх з висоти, щоб визначити найбільш стійку конструкцію.      

– Хто допомагає вам втілювати ідеї?  

– Дуже багато колег. Та найактивніший – Євген Дорол, провідний інженер з експлуатації реакторного цеху № 2 ПАЕС.  

– А яка ваша власна історія атомника?

– Родом я з Кіровоградської області. Вчився в Севастопольському національному університеті ядерної енергії та промисловості (СНУЯЕіП), за спеціальністю «Електричні станції». З вересня 2009 працюю на ПАЕС, починав електромонтером у електричному цеху. Проте дуже хотів потрапити до конструкторсько-технологічного відділу, і у 2017-му виграв конкурс на посаду інженера-конструктора. Дотепер тут.   

– Чим приваблює вас робота конструктора? 

– Конструювати – це моє, з дитинства. Навіть скажу так: мій шлях до конструкторського відділу АЕС розпочався у дитинстві, з конструкторів Lego. Конструкторська робота цікава тим, що досить часто потребує швидких і правильних рішень. Виконую робочі кресленики деталей і вузлів для тепломеханічного та іншого обладнання АЕС, розробляю проєкти з проведення ремонту чи реконструкції. Обладнання – різноманітне, тому постійно навчаюсь. Надихає, що у колективі відчуваєш всебічну підтримку завжди. Пишаюся своїми колегами, це професіонали високого класу. 

  – Маєте власні розробки? Адже ви – неодноразовий учасник конкурсів наукових доповідей на ПАЕС і у Компанії.   

– Вже тричі я брав участь у конкурсах наукових доповідей на ПАЕС та один раз у НАЕК. Вперше на станції, у 2021 році, з працівником РЦ-2 Артемом Шишкановим представляли спільний проєкт – модель робота для  операцій на колекторах парогенератора, тоді посіли 3 місце. Потім самостійно я розробив електрозахоплювач для вилучення сторонніх предметів з важкодоступних місць обладнання АЕС, підготував доповідь, яка вийшла на 2 місце на станційному конкурсі. Третя робота – щодо вилучення мулистих відкладень з бака-відстійника здобула 1 місце на конкурсі ПАЕС та 4-е – на рівні Компанії. 

– На ваш погляд, чому важливо, особливо зараз, формувати у суспільстві позитивний імідж атомної енергетики? Власне цим ви займаєтеся з молодим поколінням.    

– Вважаю, що людям, які далекі від атомної енергетики, не вистачає обізнаності. Тож важливо формувати розуміння стратегічного значення ядерної галузі, особливо зараз, коли саме електроенергія від АЕС живить всю країну. Також пояснювати, що це безпечна, екологічно чиста енергія. Тому робота, спрямована на дитячу, юнацьку аудиторію, яку проводить Енергоатом спільно з УкрЯТ, надзвичайно важлива. Це поширює та підсилює довіру з боку не лише молоді, а й суспільства в цілому до мирного використання ядерної енергії.