Історія фахівця Рівненської АЕС Дмитра Коваля – про те, як важливо займатися справою, яка захоплює й надихає на здобутки, як творчий підхід та бажання вдосконалюватись стають незмінними складовими робочого процесу. 

Наш співрозмовник наразі обіймає посаду начальника дільниці РЗтаА головної схеми служби релейного захисту та автоматики електричного цеху Рівненської АЕС. Починав свій шлях атомника у 2007 році, після професійно-технічного училища РАЕС, в службі експлуатації електричного цеху черговим електромонтером. Далі здобував освіту у Київському політехнічному інституті, який закінчив за фахом інженера-електроніка. Паралельно підвищував свій професійний рівень та поступово просувався щаблями оперативної роботи. 

Згодом відчув бажання спробувати себе у сфері релейного захисту та автоматики. Пройшов конкурс на посаду старшого майстра дільниці з ремонту РЗтаА головної схеми. А у 2019-му був призначений керівником дільниці.   

На новій посаді серед шляхів вирішення виробничих завдань Дмитро Коваль бачить пошук та впровадження нових технічних рішень, зокрема через дослідницьку працю. Власноруч створив програму для аналізу алгоритмів роботи обладнання за певних виробничих обставин. Переконаний, що попереду – наступні інноваційні рішення. 

Показово, що дослідницька діяльність Дмитра Коваля не обмежується електротехнічною сферою, він глибоко цікавиться історією України та має власні творчі доробки.      

– Пане Дмитре, як ви потрапили в атомну енергетику?

– Прикладом для мене є мій батько – Анатолій Панасович Коваль, який все своє трудове життя працював газоелектрозварником на Рівненській АЕС. Зараз він на пенсії. Його професійність, відповідальність, хист – взірець для мене. Тож обираючи майбутню професію, вирішив вступити до професійно-технічного училища РАЕС, щоб працювати саме на атомній станції.   

– Які моменти вашого професійного шляху на Рівненській АЕС вважаєте найбільш важливими?

– Безперечно, важливим був період, пов’язаний зі службою експлуатації   ЕЦ, коли вливався у колектив, пізнавав особливості роботи. Та визначальними вважаю вже роки на дільниці з ремонту РЗтаА головної схеми, оскільки тут прийшло усвідомлення можливостей особистого розвитку, розкриття власного потенціалу. Зрозумів, що маю роботу, про яку мріяв, яка одночасно пов’язана як з обладнанням, так і з розрахунками. Працювати з пристроями РЗтаА – надзвичайно цікаво, це аналіз, розуміння складних процесів. Прагну вдосконалювати себе і є з кого брати приклад. Насамперед це мої керівники, люди з колосальним досвідом – начальник електричного цеху Сергій Юрійович Семенов і його заступник з РЗтаА Микола Юрійович Вайсер.

 – Ваш 10-річний досвід роботи електромонтером електричного цеху став у нагоді на новому місці? 

– Так, адже в службі експлуатації працівники дотичні до всього обладнання електричного цеху – двигунів, генераторів, трансформаторів тощо. Тому завдяки цій роботі знав схеми живлення власних потреб, призначення механізмів, розумів функції релейного захисту.     

– Релейний захист і автоматика головної схеми АЕС – це величезна електрична система, від злагодженої роботи якої залежить багато  обладнання атомної станції і власне якість електроенергії. Яка зона відповідальності ввіреної вам дільниці у цій технологічній мережі?

– Передусім головна схема АЕС охоплює електротехнічне обладнання, яке задіяне в генерації електроенергії та її транспортуванні. В основному це обладнання – габаритне, в ньому протікають струми великих значень, частина знаходиться під високою напругою, наприклад, мережа 750 кВ. Відповідно пристрої релейного захисту і автоматики, які захищають обладнання головної схеми, мають бути дуже надійними. Будь-яка неправильна дія або відсутність відповіді на нештатні режими може призвести до пошкодження суміжних елементів первинної схеми. Загалом обладнання РЗтаА – це великі складні комплекти взаємопов’язаних пристроїв, які виконують вимірювання, в них закладені алгоритми автоматики, вони мають відпрацьовувати різні штатні й нештатні ситуації. Завдання дільниці – підтримувати працездатність обладнання РЗтаА, виконувати технічне обслуговування, перевіряти правильність заданих параметрів, справність пристроїв тощо.

– Тобто обов’язки є ширшими, ніж підтримувати справність обладнання?

– Ми маємо широкий комплекс завдань. Систематизуємо кількість високочастотних команд, види спрацювань, реакцію автоматики. Фіксуємо, чи були неточності, надлишкові роботи тощо. Ще у випадках перехідних процесів в межах головної схеми, при спрацюванні автоматики аналізуємо та оцінюємо, чим викликане коротке замикання, як воно проходило, чи не було це хибною роботою пристроїв тощо. Також частина нашого обладнання – це пристрої зв’язку між підстанціями, і тут ми з колегами з інших підстанцій проводимо спільні перевірки справності каналів. 

– Чи впроваджуються на релейному обладнанні певні модифікації – щоб підвищити надійність, точність вимірювання, швидкість реагування?

– Обладнання оновлюємо постійно. Останній досвід: впровадження на підстанціях нової системи моніторингу перехідних режимів. За графіком заміни електротехнічного обладнання поступово встановлюємо пристрої нового зразку з мікропроцесорами замість застарілих з електромеханічною або мікроелектронною базами. Новітні пристрої – умовно як мінікомп’ютери, які виконують вимірювання, обчислення та видають команди на виконавчий механізм. Таке обладнання значно підвищує стійкість головної схеми РЗтаА і енергосистеми. Ще хочу зазначити, що головна схема і пристрої РЗтаА проєктувалися з урахуванням ймовірних нештатних ситуацій. Велика кількість пристроїв – резервовані, якщо один виходить з ладу, його функції виконує інший. Таке резервування, тобто наявність декількох комплектів, каналів зв’язку, враховує можливі катаклізми – природні, техногенні, рукотворні, в тому числі спричинені воєнними діями.         

– Ви брали участь в науково-технічних конференціях, де представляли свої доповіді. Розкажіть про це. 

– Мої доповіді пов’язані з роботою у службі РЗтаА. Коли ми проводили унікальні досліди, перевіряли роботу стабілізаторів системної стійкості, став заглиблюватись у цю тему і побачив, що дуже мало публікацій про такі дослідження є українською мовою. Тож вирішив поділитися результатами. Підготував доповідь на тему моделювання головної схеми АЕС і верифікації отриманих результатів, з якою взяв участь у науково-технічній конференції на базі Луцького НТУ. Це був 2020 рік. Мою роботу зустріли схвально, це дало розуміння, що результати таких дослідів в електротехнічній галузі, зокрема на АЕС, привертають увагу наукового товариства. Адже фактично відсутні оприлюднені результати подібних дослідів. Натомість мені теж було цікаво почути оцінку наших розрахунків з боку науковців. Це був стимул надалі брати участь в таких заходах. У 2024 році на науково-технічній конференції молодих вчених та спеціалістів Інституту проблем моделювання в енергетиці ім. Г.Є. Пухова НАН України представив доповідь за темою «Математична модель для числових розрахунків електромагнітних та електромеханічних перехідних процесів в схемі генерації та видачі потужності АЕС». Проєкт за цією ж темою презентував на конкурсі «Атомні інноватори – 2024», організованого Українським ядерним товариством, і здобув перше місце в номінації «Прикладна розробка». 

– Тобто ваші наукові доповіді спиралися на дослідження, що  проводилися на виробництві?

– Так. Коли відбуваються перехідні процеси, короткі замикання,  необхідно будувати векторні діаграми, аналізувати осцилограми, послідовності числових рядів тощо. Мав бажання вдосконалити цю роботу, і став працювати над створенням програми з обчислень перехідних процесів. Процес був довгим, тривав 4 роки, практично щодня на це витрачав 1-2 години. Не завжди все було вдалим, але наполегливість, кропітка робота та допомога колег поступово призвели до очікуваного результату. Програмний продукт було створено. 

– Чим приваблює вас така діяльність? 

– Передусім можливістю презентувати свою науково-практичну роботу фахівцям та вченим електроенергетичної галузі, які можуть оцінити значущість результатів та надати рекомендації, зауваження чи побажання. Наприклад, під час конкурсу від УкрЯТ організаторам вдалося забезпечити зворотній зв'язок між доповідачами та членами журі, запитання, рекомендації та зауваження яких дозволяють розвивати і рухати проєкт далі. Це мотивує. 

– То ви застосовуєте власну програму у роботі?  

– Цю програму розробляв для впровадження у виробничий процес – як інструмент аналізу перехідних процесів, який дозволяє бачити, де можна корегувати проєктні параметри. Наразі ми з колегами нею користуємося. Також її можна застосовувати як інструмент навчання, коли наочно можна продемонструвати, як впливають різні параметри на перехідні процеси, якими будуть струми короткого замикання, реакція автоматики тощо.  

– Чи впливає використання такої програми на якість електроенергії? 

– Правильно побудований релейний захист та автоматика підвищують якість електроенергії (це частота і напруга) та стійкість енергосистеми в умовах зовнішніх природних, техногенних впливів, включаючи воєнні дії. І в нормальних режимах експлуатації якість електроенергії забезпечена. 

Вважаю, що впровадження даної програми може мати вплив на це саме під час перехідних процесів, при яких автоматика має підтримати заданий рівень частоти, напруги, інші параметри електричної енергії. Тобто її якість, з якою вона має подаватися споживачеві. В перехідних процесах виявляється, що деякі параметри автоматики, наприклад, таймери чи інші елементи, призводять до погіршення якості електроенергії. І дана програма дозволяє побачити, яка саме частина автоматики впливає на цю якість. Коли ми це знаємо достеменно, можемо зробити запит фахівцям в розрахункових відділах енергосистеми з пропозицією змінити таку уставку. Там аналізують і дають погодження.  

– Кажуть, що РЗтаА – це область, де є поле для творчості. Це так?  

– Поле для творчості дійсно є. Завжди можна вдосконалити алгоритми автоматики, методи роботи, проявити творчість, щоб не робити певних проміжних кроків або більш точно перевірити параметри уставок. Ще, наприклад, коли впроваджується певний проєкт, зазвичай виявляється, що краще застосувати якісь інші підходи тощо. Ось тут користуючись досвідом, теоретичною базою та застосовуючи творчий підхід пропонуємо власне бачення. Не кажучи вже про аналіз перехідних процесів, коли потрібно швидко з’ясувати, чому відбулася певна ситуація, подумати, як краще проаналізувати послідовність подій, щоб в результаті прийти до правильної відповіді.  

– Дослідження, які ви поклали в основу своїх наукових доповідей, це теж про творчість?

– Так, це від мене не вимагається, ані за посадовою інструкцією, ані від  керівництва. Вдосконалити роботу – моє особисте бажання. Вважаю, це і є проявом творчості. Мені цікаво – і я роблю.