Родом з Рівного, з дитинства мріяв про радіоелектроніку, та закінчивши Київський політехнічний з дипломом інженера-конструктора-технолога почав свій професійний шлях на Хмельницькій АЕС з оперативної роботи в ЦТАВ (цех теплової автоматики та вимірів). Потім – навчально-тренувальний центр атомної станції, де 12 років працював інструктором, з 2013-го – начальником відділу навчально-методичного забезпечення, а останні роки – заступником начальника НТЦ ХАЕС з якості. Численні перемоги у змаганнях з професійної майстерності, конкурсах наукових доповідей, впровадження в робочий процес нового й прогресивного – цим відзначився період в НТЦ.    

  Професійна історія Віктора Ройка – приклад того, як фахівець, що постійно прагне особистого розвитку, вдосконалення та має жагу до нових знань, розширює свій особистий та професійний простір на міжнародному рівні. Віктор – творча людина з гумором, він захоплений мистецтвом театру, історією України й світу та подорожами. Його життєве кредо: приймати виклики, які потребують зусиль. 

 - Пане Вікторе, за 28 років роботи на ХАЕС які етапи вашої кар’єри атомника вважаєте найбільш важливими, визначальними для себе?    

  Перш за все, коли працював інструктором у відділі підготовки оперативного персоналу НТЦ ХАЕС. На цій посаді я пропрацював більше 10 років і багато чому навчився, зокрема аналізувати інформацію, пояснювати складні речі доступними словами, взаємодіяти та комунікувати з людьми. Це була моя улюблена робота! Хоча на початку було важко, на заняття приходили фахівці з досвідом, зокрема начальники зміни блоку, начальники зміни АЕС. Прагнув добре себе зарекомендувати, розказати слухачам щось нове, цікаве. І найбільшою нагородою була подяка людей по завершенню навчання, коли вони відзначали, що моє заняття було найкращим у цьому навчальному циклі.

Хочу відзначити, що на посаді інструктора дуже допомагав досвід оперативної роботи в ЦТАВ. За що дякую начальнику зміни ЦТАВ Анатолію Новаку, який не давав розслабитися, постійно спонукав вчитися і розвиватися. 

 - Що вважаєте своїми досягненнями, коли працювали в НТЦ? Адже така робота має творчу складову, потребує натхнення, навіть завзятості. 

  На початку 2000-х ми розпочали  розробку навчальних матеріалів для наповнення типових програм підготовки визначених посад оперативного персоналу, зокрема я розробляв навчальні матеріали за тематикою ЦТАВ. Ще саме в НТЦ Хмельницької АЕС вперше в НАЕК були створені «Методичні вказівки з розробки навчальних фільмів». Тоді я вже очолював відділ навчально-методичного забезпечення, а на той час керівник НТЦ Володимир Іванович Ісупов був зацікавлений, щоб система підготовки на ХАЕС розвивалася. На часі стало створення навчальних фільмів, та не було методичних рекомендацій. Мені поставили завдання їх розробити. Багато книжок прочитав, передивився купу матеріалів на цю тему. В результаті розробив нашу станційну методику, за якою на ХАЕС почали знімати навчальні фільми для персоналу. Згодом подібні методики з’явилися на інших майданчиках.

 - Ви мали досвід участі в міжнародних програмах чи проєктах до роботи у Паризькому центрі ВАО АЕС? 

   Мій перший публічний виступ англійською на міжнародному майданчику відбувся у 2007 році – на симпозіумі в межах фестивалю Dysnai на Ігналінській АЕС у Литві. Також залучався в якості експерта до участі у трьох місіях підтримки ВАО АЕС (2014, 2016 та 2017 рр.). 

 Ще маю досвід роботи у заходах МАГАТЕ за тематикою «Системний підхід до навчання», «Управління знаннями», які проходили в Австрії (2017, 2019 рр.) та Німеччині (2018 р.). Взяти участь у таких фахових нарадах було цікаво та корисно – з огляду на постійне вдосконалення наших навчальних програм для професіоналів АЕС. Але робоча мова там – англійська, а мій рівень тоді був середній. Відтак, коли це було вперше, на пропозицію презентувати доповідь на такому заході згодився. Бо вважаю, варто приймати виклики, які потребують зусиль. Адже якщо відмовишся, то звісно, не програєш, проте ніколи й не виграєш. Було непросто, та виступив вдало, навіть відповів на запитання. Загалом цей перший захід по лінії МАГАТЕ став для мене поштовхом і далі брати участь в таких зустрічах. А ще вдосконалювати англійську. 

- А як розпочалася ваша професійна історія секондиста?     

  Головна вимога до претендентів на посаду секондиста ПЦ ВАО АЕС –  досвід роботи на відповідних посадах в атомній енергетиці та володіння англійською. Тому перше, що я зробив, коли мою кандидатуру подали до Паризького центру, став шукати репетитора. І знайшов! Просто поталанило – мене стала вчити викладачка з Рівного, кандидат наук з англійської з шаленим досвідом. Ми добре попрацювали впродовж восьми місяців, а саме  стільки довелося чекати, поки мене не запросили на перше тестування, яке стосувалося навичок англійської мови. Пройшов вдало. Наступне випробування – фахова співбесіда з представниками ВАО АЕС, де ставляться переважно технічні запитання. Тут вже було набагато складніше. Та пройшов і цей, як виявилося, другий етап відбору. Бо вирішальне випробування чекало попереду – тестова партнерська перевірка, яка відбулася у жовтні-листопаді 2023 року на швейцарській АЕС Goesgen. 

 - То як склалася ваша тестова місія? 

  Відверто, це був челендж. З досвіду роботи на ХАЕС я мав уявлення про партнерські перевірки. Проте у Паризькому центрі – до них свої підходи, які треба було опановувати. Місії передував підготовчий тиждень у Парижі. Зокрема вивчали документи, частина яких була англійською, частина (схеми, таблиці) – німецькою. Робоча мова і документація на АЕС Goesgen німецька, тому від початку місії на майданчику нас супроводжували англо-німецькі перекладачі. 

А ще там мені довелося працювати самому, без досвідченого колеги поруч. За моїм напрямом «Підготовка персоналу, робота персоналу та людський фактор» в команді партнерської перевірки передбачений лише один експерт. Це було надзвичайно складно. Адже я, як новачок, досконало не знав усіх особливостей процесу перевірки. Дуже допомагав керівник місії (Team Leader) Вінсент Кретьєн, який попри завантаженість, знаходив для мене час.  

Втім мені вдалося окреслити деякі області для покращення (ОДП). Проте колеги не підтримали, хоча мої контрпартнери зі станції з ними погодилися. Спочатку відчув страшне розчарування, адже доклав багато зусиль, проводячи інтерв’ю, спостереження, збираючи факти та погоджуючи їх з контрпартнерами. Та коли у підсумку вижила лише половина із усіх запропонованих нашою командою областей для покращення, заспокоївся. Справа в тому, що у ВАО АЕС дуже виважений відбір фактів для ОДП, обираються виключно сильні, які мають відношення до безпеки АЕС.  

У підсумку про мою роботу відгукнулися схвально, керівник місії оцінив її позитивно. Наприкінці навіть обнадійливо запитав: «Коли до нас – у Париж?» 

 - Загалом які враження отримали на цій швейцарській АЕС?   

  Якщо про АЕС Goesgen, то зробив висновок, що з виробництва, культури безпеки – ця АЕС знаходится на високому рівні серед європейських станцій. Ще вразили власне швейцарці – за менталітетом вони  надзвичайно вільні люди, у їхній країні ніколи не було ніяких диктатур тощо. Тож якщо хочеш їм щось довести, треба спілкуватися доказово. Загалом участь у таких місіях – це дійсно можливість ділитися досвідом, знаннями з колегами, розвиватися.  

- Вже півроку, як ви – секондист Паризького центру ВАО АЕС. Як змінилася ваша професійна діяльність, відколи працюєте в ПЦ?

  Моя робота в НТЦ ХАЕС передбачала навчання персоналу атомної станції. Зараз моя посада називається Support Team Leader. Основна задача – організовувати і проводити заходи з підтримки АЕС, які входять до Паризького центру: місії підтримки, бенчмарк-візити, семінари тощо. Попередній досвід інструктора, керівника, безумовно,  допомагає, але робота зовсім інша. 

Зараз, як стажера, мене залучають до місій підтримки. Їхнє призначення – допомога в тих питаннях чи областях, які станція визначає для себе проблемними. АЕС звертається до регіонального центру щодо проведення місії підтримки, запит вивчається – і ПЦ організовує  візит експертів на майданчик.  Експерти презентують свій досвід, проводять обходи, інтерв’ю, вивчають документацію, визначають позитивні і негативні моменти. У підсумку мають бути сформовані пропозиції і рекомендації – що саме АЕС може впровадити чи вдосконалити після місії. 

 - Тобто ваша подальша діяльність у ПЦ не буде пов’язана з партнерськими перевірками, як, можливо, очікувалося?

  Так, мій напрям – місії підтримки. Напевно, визначальним став мій професійний бекграунд. 

 - Яким був процес адаптації до нової роботи? 

   В січні-лютому цього року, як новий секондист, пройшов теоретичний і практичний тренінг в офісі ПЦ та на французькій АЕС Saint-Laurent. Крім того, перед тренінгом відбулося дистанційне навчання на платформі ПЦ. 

 - Відомо, що ваша перша місія підтримки була для ПАЕС? 

  Так, саме для ПАЕС, на тему «Аналіз корінних причин». Місія відбулася у квітні, в Бухаресті. Через війну такі заходи для українських АЕС проводяться дистанційно або у Європі. Оскільки я ще навчаюся, то був на ній як стажер. А ще попрацював перекладачем, це найбільше запам’яталося з першої місії. 

-Де і з якими місіями ви ще побували за час роботи у ПЦ?  

  Моя атестація на самостійну роботу – місія підтримки на АЕС Mochovce у Словаччині, яка запланована на жовтень 2024. До того часу – стажування, тобто практика, під час якої проводив заняття для експертів, готував проєкти звітів, презентації тощо. Моя керівниця Ґабріела Хампел із швейцарської АЕС Beznau – надзвичайна, чудова людина та потужний професіонал. У травні-червні в якості її асистента я брав участь у місіях підтримки на АЕС Bugey  у Франції та АЕС Paks в Угоршині.   

 -Що попереду? Можливо, маєте мрію відвідати певну станцію?

  До кінця цього року заплановано декілька заходів. Головне ж – отримати сертифікат Support Team Leader. А на майбутнє було б цікаво побувати у Великій Британії – на одній з АЕС та атомному комплексі Sellafield. 

 - Чи можете вже окреслити значення для вас нової роботи в ПЦ?

  Сприймаю це як особистий розвиток і нові перспективи. Дуже радий, що працюю за напрямом підтримки, який дає широкі можливості бачити й опановувати нове. Місії підтримки мають різну тематику. Ті, у яких я брав участь, були присвячені аналізу корінних причин, використанню процедур, оцінюванню ППР. Уявіть, яку широку картину можна побачити за три роки! Безперечно, це вдосконалення, розширення професійного світогляду. Мені це подобається, хоча треба багато працювати. Так, з ремонтною тематикою довго розбирався, про що мова, бо знов – незнайома термінологія англійською. Загалом це можливість постійно дізнаватися щось нове та ділитися власними знаннями.

 - Тобто вас ця робота захопила?

  Надзвичайно! Добре було б, якби й українці в майбутньому почали працювали у Парижі. Бо є різниця, коли знаходишся поруч з колегами, відчуваєш командний зв’язок і коли – комунікація через екран. Проте, такі реалії війни.    

 - Якою є робоча атмосфера у Паризькому центрі?  

  Дуже позитивна. Там панують відкритість та доброзичливість. Хочу відзначити ставлення до людей. Відчувається, що тебе поважають, як професіонала та як особистість. Якщо чогось не знаєш, охоче допоможуть тощо. 

 - А як реагують ваші колеги по ПЦ на російську агресію в Україні, окупацію Запорізької АЕС, атаки росіян на українські електростанції?

  У Паризькому центрі ВАО АЕС дуже переймаються підтримкою України, допомогою нашим АЕС. На одній із загальних зустрічей Пер Терен, координатор співпраці ВАО АЕС-ПЦ з АТ «НАЕК «Енергоатом», присвятив темі війни в Україні, українським енергетикам, Запорізькій АЕС цілу доповідь, у якій оприлюднив жахливі факти та фото, що підтверджують агресію, атаки, руйнування. Акцентував, що роблять наші фахівці в таких умовах, підкреслював високий професіоналізм українців. Усі присутні були просто приголомшені. Думаю, що сповнилися повагою до українців, бо в таких умовах ніхто не працював і багато хто навіть не розуміє, що це таке – забезпечувати безпеку АЕС в умовах ракетних нападів. 

Я бачив українські прапори в Парижі, Цюріху,  акції в підтримку України. Серед мого оточення там є люди, які дуже підтримують Україну. Один  французький колега розробив прототип дрона, який може бути корисним нашій армії, і звернувся з цим до наших волонтерів. Але є й такі, які просто не розуміють усього цього жахіття, бо це далеко від їхнього дому. Загалом же люди в Європі досі не можуть повірити що таке варварство можливе у XXI столітті. 

 - Ви погодитеся з твердженням, що секондисти – амбасадори, які представляють свою компанію, країну за кордоном?

  Не тільки секондисти, але всі, хто спілкується з нашими закордонними колегами. По нашій поведінці та відношенню складається враження про нашу галузь і про всю Україну. 

 - Чому для Енергоатома важливо, щоб українські атомники брали участь в діяльності ВАО АЕС, щоб ставали секондистами?

  Це можливість перейняти найкраще з світового досвіду. Можливість представити світу потужність нашої професійної спільноти, доробки та здобутки українських атомників.