Цього року українські атомники вже стали учасниками декількох семінарів Паризького центру. Серед них – Євген Усов, провідний інженер з управління енергоблоком Запорізької АЕС, який вважає, що таке знайомство з міжнародним досвідом експлуатації має надзвичайне значення для персоналу атомних станцій. 

Варто зазначити, що Енергоатом займається підтримкою кваліфікації оперативного ліцензованого персоналу Запорізької АЕС, який наразі не має можливості працювати на своїх робочих місцях. Для цього організоване навчання на тренажерах інших українських АЕС. А завдяки співпраці з Паризьким центром ВАО АЕС запорізькі атомники, як і їхні колеги з інших АЕС, мають можливість ще й долучатися до міжнародних тренінгів та семінарів. 

Євген Усов – ліцензований фахівець-оперативник, який майже рік продовжував працювати на шостому енергоблоці захопленої російськими окупантами ЗАЕС. Вважав, що попри небезпеку має виконувати разом з колегами свої професійні обов’язки. У таких умовах запорізькі атомники, від яких залежала безпека енергоблоків, трималися, скільки могли, поки окупанти не заблокували їм прохід на станцію. 

Євгене, розкажіть про цей тренінг Паризького центру ВАО АЕС: як потрапили на нього, чим зацікавив і чи справдилися очікування?

Взяти участь у цьому семінарі мені запропонувала наша Компанія. Зацікавила тема і можливість познайомитися з досвідом європейських станцій. До того ж це практика англійської мови. Для мене то певний челендж був – здобути такий досвід. Загалом очікування справдилися. За три дні отримали багато цінної інформації щодо кращих світових практик, інструментів, підходів.    

Формат семінару передбачає активність учасників. Як готувалися?

На підготовку в мене було пів року. Вдосконалював свою англійську, вчив лексику, читав технічну літературу. До речі, читав все! Бо не знав, що саме мені знадобиться. Зараз вже знаю, на чому ставити акценти.         

Яким був склад учасників, які країни вони представляли?

Від України нас було двоє: я і Микола Одійчук, начальник реакторного цеху ХАЕС. Та колеги з інших країн – Швейцарії, Великої Британії, Франції,  Бельгії, Швеції, Словаччини, Нідерландів, Фінляндії, Угорщини. Загалом більше 30-ти фахівців. Найбільше – зі Швейцарії, адже там проходив семінар. 

Щодо спілкування з колегами: що найбільше зацікавило, що вразило?   

Дуже корисним було спілкування з директором АЕС Гезген Гербертом Майнеке, який усі ці три дні був з нами. Надзвичайно відкритий, він долучався до дискусії, відповідав на всі наші запитання. А ще сам запропонував відвідати тренувальний блочний щит АЕС Гезген, що стало для мене наче подарунком долі. 

Натомість усі іноземні колеги прагнули поговорити саме з нами – українськими фахівцями, підтримати, розпитати. Що трапилося на ЗАЕС, що зараз відбувається? Як люди трималися й тримаються? Були вражені діями росіян та не могли навіть уявити, щоб атомну станцію атакували та обстрілювали з танків. Тому для мене цей семінар з одного боку був навчанням, з іншого – я хотів донести людям правду про те, що відбувається в Україні, на Запорізькій АЕС. 

   

Збройне захоплення росіянами Запорізької АЕС та перетворення її на військову базу,  напевно, має бути найбільш актуальним питанням у спільноті світових операторів АЕС. Світ знає, що атомники ЗАЕС мужньо виконували свої обов’язки, дбали про ядерну безпеку під обстрілами, під дулом автоматів, в умовах постійної небезпеки для власного життя. Тож ви відчули солідарність європейських атомників з українськими?

Під час представлення європейські колеги аплодували українській делегації. Так вони висловили свою підтримку в цей скрутний для нас час. Вітали нас, українців,  що встояли і продовжуємо боротьбу. А запорізьких атомників вони вважають героями ядерної енергетики. 

В особистих розмовах з колегами я розповідав про те, як бачив атаку на станцію з вікон своєї квартири, у той час як діти ховалися в коридорі, а все місто було в темряві, без світла. Як ми не знали, чи настане для нас «завтра». Як через обстріли на АЕС екстрено зупиняли блоки. А ще як на мого підлеглого під час обходу навели зброю, перешкоджаючи йти за маршрутом. І як згодом окупанти, нехтуючи всіма принципами безпеки, перетворили мирний енергетичний об’єкт на майданчик дислокації важкої техніки, зброї, війська. 

Як би боляче не було вкотре переживати ці емоції, але світ має розуміти: ця війна – величезний і страшний злочин проти України. Скільки дітей постраждало, скільки загинуло воїнів, мирних жителів… Доносив усім, що нам дуже важлива їхня підтримка, що українці за це дуже вдячні. 

Це дійсно дуже важливо, світ має знати правду. Якщо говорити про навчання, яким був рівень подачі інформації, професіоналізм лекторів та тренерів? 

Усе було на вищому рівні. Лектори використовували всі доступні інструменти: і ігрові форми, і командні, і дискусії, і питання тощо. Були інтерактивні лекції,  цікаві практичні завдання.         

Мета навчання – підвищення якості обходів. Поясніть значення обходів на АЕС: як це відбувається, для чого, що саме треба перевіряти?

Обхід – важлива складова взаємодії на виробництві. Можна виокремити обхід обладнання та обхід персоналу «в полі». Саме останній і був темою семінару. Сенс таких обходів полягає в тому, що керівники проходять той самий маршрут, що й працівники, проте мають більше знань та досвіду, тож можуть побачити більше і вказати на це. Обходи необхідні в першу чергу для підвищення безпеки. 

 

Тож які сучасні вимоги щодо обходів на АЕС?  

На семінарі увага акцентувалася на тому, що значно ефективніше, коли обходи будуть частішими, нехай і коротшими. Щоб працівники «в полі» не лякалися, коли приходить керівник, а звикали до цього. До речі, колега з Великої Британії, який здійснив понад 70 візитів на різні АЕС у складі місій, поділився: де б не був, скрізь люди бояться обходів. Так не має бути. Керівник має вказувати як на мінуси, так і на плюси, спонукати працівника до вдосконалення.  

Якою ви бачите цю роботу тепер, після навчання?  

Навчання надихнуло мене вдосконалити підхід до обходів. Дуже важливо працювати як єдина команда. Це підвищить рівень безпеки станції, що є головним. На ЗАЕС безпеці приділялося дуже багато уваги, що допомогло нам у складних ситуаціях під час захоплення та окупації станції. 

Тренінг проходив на АЕС Гезген. Де вдалося побувати?  

АЕС Гезген працює з 1979 року, має один блок потужністю 1060 МВт. Перше враження: станція розташована дуже близько від містечка, має таку саму назву й  гармонійно вписується в його ландшафт. На вулиці перед станцією стоїть макет турбіни, якісь карикатури, галявинка. А коли потрапив на тренувальний БЩУ, це для мене було так важливо – побачити своє, знайоме, близьке до того, де працював. Та будь-якому оперативнику дуже цікаво, який блочний щит на іншій станції.    

Напевно, відчули бажання зануритися в роботу з управління блоком? 

Та ми просто побігли туди! Я, британець, француз і два фіни. Адже на все дали 15 хвилин. Блочний щит дуже схожий на наш. Знайшов там робоче місце, схоже з моїм. Переглянув інструкції – аварійні, неаварійні, зрозумів, що в них прописані такі самі кроки, як і у нас. Звісно, спалахнуло бажання зануритися в роботу. 

Чи маєте бажання й надалі брати участь у таких заходах?

Безумовно, так. ПЦ проводить багато таких семінарів. Вважаю, що участь українських фахівців на таких заходах має бути регулярною. І фахівців від України має бути більше. Адже це дозволяє отримувати більше інформації з досвіду тих АЕС, які є топовими у світі в плані безпеки. Вважаю, що на наших АЕС безпека теж на високому рівні, ми багато для цього робимо, тож, впевнений, наш досвід теж зацікавить європейських колег. Окрема тема – досвід запорізьких атомників, якого немає більше ні в кого у світі. Тому Енергоатому дуже важливо йти пліч-о-пліч з таким міцним партнером, як Паризький центр, та поглиблювати партнерство.