Назва багатостраждального містечка на Донеччині вмить перетворилася на величезну рану в серці кожного українця, а саме місто – на руїни. Проте, битва за Бахмут триває й нині, а наші титани з плоті і крові тримають оборону міста вже понад рік. Це протистояння нарекли найбільшою і найкривавішою битвою з часів Другої світової війни та найкровопролитнішою з початку російського вторгнення в Україну 2022 року.

Зараз це один з найпекельніших напрямків, де точаться найжорстокіші бої, але наші безстрашні Збройні Сили України роблять все, щоб вигнати ворога з української землі. Серед них і наш мужній Вартовий світла Василь Марчук, який до повномасштабного вторгнення працював електромонтером 5 розряду з ремонту та обслуговування апаратури та пристроїв зв’язку на Хмельницькій атомній електростанції.

Пригадує, що про війну дізнався на роботі, звідки потрапив у військкомат: «Я стояв на обліку, бо був військовослужбовцем майже 20 років. Пройшов АТО та ООС, а в 2019 році демобілізувався і згодом влаштувався на ХАЕС. Тому, коли почалося повномасштабне вторгнення, мене відразу викликали у військкомат, а через пів року призвали у десантно-штурмові війська України».

Зізнається, що роздумів про те йти воювати чи ні навіть не було, і рішення прийняв відразу, оскільки розумів, що хтось має захищати Україну. Рідні такий вибір сприйняли важко, але підтримали та чекають захисника вдома з Перемогою. Хоч наш Вартовий і мав військовий досвід та все одно пройшов навчання на полігоні: «Потрібно було поновлювати старі навички та багато чого опановувати з нуля. Насправді, я дізнався чимало нового, бо до цього взагалі не мав жодного відношення до десантних військ. Довелося й під танком бути, і з гелікоптера спускатися… багато веселого було (посміхається)».

Після навчань підрозділ Василя відправили у район Бахмута, де наші мужні воїни тримають оборону й досі. Стримано констатує: «Тут ми побачили і пережили багато такого, після чого на все дивимося інакше. Тепер у нас інші цінності. Найголовніше, що живий ти і побратими теж, а решта – не так важливо. А тим, хто в тилу, бажаю просто жити і цінувати свій час!».

А ми ж бажаємо нашим хоробрим і відважним воїнам вистояти, втримати фортецю Бахмут та всю Україну і повернутися з Перемогою до своїх щасливих родин!

Слава Україні! Героям Слава!