Для всіх нас волонтери є справжніми героями. Адже за першої ж потреби вони без вагань відправляються у найгарячіші точки «нуля», щоб допомогти військовим захищати Україну. Чи не з-під землі дістають необхідне та цим теж несуть світло у темряву. Замість власних відпочинку та сну, часу з рідними та близькими, розваг та хобі…

Знайомтеся – громадська організація «Волонтери Побратими України». Створена працівниками Південноукраїнської атомної електростанції, вона об’єднала та залучила ще й чимало однодумців-добровольців, які допомагають атомникам полегшувати життя і службу нашим захисникам.

І так триває вже скоро десятиліття, бо свою волонтерську діяльність працівники ПАЕС розпочали ще 2014 року. Тоді вони входили до складу іншої громадської організації, та з часом вона зазнала значної трансформації – й енергоатомівці вирішили закріпитися офіційно. Так і народилася ГО «Волонтери Побратими України»:

«Але назва чи сама організація – це не головне, – каже пані Наталія. – Головне – бути активними та корисними для своїх захисників та країни. Бути їм надійним плечем».

«Для захисників ми закуповуємо рації, турнікети, ліки, термобілизну, рукавички, футболки, спальні мішки та запчастини для ремонту автомобілів,– ділиться Наталія.– Крім цього, деякі з наших волонтерів займаються зварюванням буржуйок, хтось виготовляє різні види тактичної амуніції. Ще хтось відповідає за маскувальні сітки. Оскільки потреби військових у них, на жаль, не зменшуються, віднедавна ми перейшли вже на «повний цикл робіт»: самостійно закуповуємо тканину, у вільний від роботи час робимо основи та потім «вдихаємо в них життя».

А ще у наших Вартових світла є й спеціальні замовлення, виконанням яких вони особливо пишаються. Як-от «виготовлення саперних щупів та приготування деяких елементів, які разом з дроном допомагають «мінусувати» ворога».

«Дуже щемливо,– каже Наталія,– коли бійці з передової знаходять час і можливість привітати нас із державними чи особистими святами. У такі миті у нас з очей котяться справжнісінькі сльози, але радості. Натомість дуже боляче, коли хтось довго не виходить на зв'язок. Тож як нарешті людина «виринає» – страшенно радіємо та дякуємо Богові, що жива. Але так буває не завжди… Війна постійно збільшує число особистих трагедій, перелік втрат доповнюється ще, ще, ще… І це не просто засмучує – це вибиває опору з-під ніг, ми втрачаємо рівновагу, але попри все продовжуємо йти вперед».

Неабияк бентежить наших героїв і той факт, що вороги не лише на полі бою – чимало їх і всередині країни, серед тих, хто живе поруч. А ще засмучує, що досі «війна не у всіх».

Наталія спалахує:«Деякі підприємці мало того, що нічим не допомагають, то ще й намагаються нажитися на горі людей, обдурити їх, вичавити з війни якийсь особистий профіт. Так чи інакше, є люди, для яких війна «десь там», кому все байдуже, – вони просто не здатні усвідомити ні масштабів лиха, ні рівня загрози, ні кількості втрат – життів, покладених за їхнє право жити, за саме існування України. Або просто не хочуть цього розуміти…».

Втім, кожен робить свій вибір. «Волонтери Побратими України» своєму вибору не зраджують. Найголовніше, впевнені вони, – знати і розуміти, що ти робиш сам. І вони чітко знають. Та як би складно не було, ніколи не шкодують, що обрали саме такий шлях. Скаржаться ж лише на одне: «Шкода, що в добі лише 24 години, бо дуже хочеться робити для країни та захисників іще більше».