"Україна потребує підтримки Заходу для нарощення власного ядерного енергетичного потенціалу".

Стівен Бланк, старший науковий співробітник Інституту зовнішньополітичних досліджень, спеціально для Atlantic Council

Важливим елементом стратегії Росії проти України є її систематичні зусилля, спрямовані на зруйнування енергетичної інфраструктури України. Здійснюючи бомбардування енергетичної системи України, Москва має на меті перешкодити українським військовим зусиллям, завдати серйозної шкоди українській економіці та деморалізувати українців. Наразі країна готується до масового відключення світла протягом наступних зимових місяців.

З березня 2024 року Росія знищує теплові та гідроелектростанції України. Як наслідок, Україна наразі залежить від атомної промисловості країни для забезпечення понад 70 відсотків власних потреб в електроенергії. Тому для України життєво важливим є захист, підтримка та розвиток власної атомної генерації. Враховуючи радянське походження атомної енергетики України, це буде непросто.

Дуже важливо отримати запчастини для підтримки роботи діючих реакторів, поки Київ переходить на західні ядерні технології та розширює виробництво електронергії в інших секторах, таких як відновлювані джерела енергії. Сьогодні з’являється можливість подолати дефіцит запчастин, і її необхідно використати для допомоги Україні зберегти свою інфраструктуру в робочому стані та якнайшвидше збільшити виробництво електроенергії на атомних електростанціях.

В рамках зусиль, орієнтованих на заповнення прогалин у виробництві електроенергії, утворених цілеспрямованими атаками Росії, Україна та Болгарія наразі намагаються досягти угоди про передачу надлишкового ядерного обладнання, призначеного для болгарської АЕС Belene, на Хмельницьку АЕС в Україні. Це дозволить завершити будівництво третього та четвертого енергоблоків на українській АЕС.

Після того, як Болгарія відмовилася розпочинати процес встановлення російського обладнання на АЕС Belene, Міністерство енергетики України та Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» швидко виявили можливість. Вони визначили, що зараз Болгарія – єдина країна у світі, яка має надлишок російського ядерного обладнання, необхідного для добудови незавершених блоків Хмельницької АЕС.

З огляду на те, що Україна почала будівництво двох незавершених енергоблоків кілька років тому за російськими технологіями, перед країною стояли два варіанти: повністю відмовитися від енергоблоків та виробництва ними електроенергії або отримати доступ до обладнання, яке належить Болгарії, для безпечного встановлення цих компонентів у співпраці із західними партнерами Енергоатому у ядерній промисловості для збільшення виробництва електроенергії в Україні. В подальшому це може призвести до нового спільного досвіду, який допоможе країнам у всьому світі зменшити та зрештою покласти край залежності від російського Росатома.

Поточні переговори між Україною та Болгарією підкреслюють зниження енергетичного впливу Росії на Балканах. Але це не означає, що така ініціатива не стикається з викликами. Навпаки: низка суттєвих перешкод гальмує завершення цієї життєво важливої ​​угоди. Одна з них – давній вплив Росії в Болгарії. Сюди входить діяльність ставлеників Кремля в Болгарії, які працюють над саботуванням передачі болгарського ядерного обладнання Україні. Друга перешкода – фінансування потенційної передачі обладнання.

Десятиліттями Росія мала значний вплив в енергетичній, медійній та політичній сферах Болгарії. Москва не здає своїх позицій без бою і робить усе можливе для збереження позиції вирішального гравця у справах Болгарії.

Ключовий компонент стратегії Москви в Болгарії – систематична організація кампанії, яка дуже нагадує спроби в інших місцях, зокрема в Молдові та Сербії, спрямована на скасування угоди з Україною, тим самим перешкоджаючи додатковому виробництву електроенергії в Україні, та на подальший підрив зусиль України покласти край залежності від Росії в ядерній сфері. Раніше цього року, під час візиту українських фахівців ядерної галузі до Болгарії з метою інспекції обладнання, прихильники проросійської болгарської партії «Възраждане» («Відродження») зіткнулися з українською делегацією та намагалися перешкодити їй у доступі до обладнання.

Друге ключове питання – фінансування, переговори про яке ведуться вже майже два роки. Парламент Болгарії тисне на уряд, щоб він уклав угоду за ціною щонайменше 600 мільйонів євро – за тією самою ціною, яку Болгарська Національна електроенергетична компанія заплатила російській компанії «Атомстройекспорт». Прогрес може бути досягнутий, якщо міжнародні партнери нададуть Болгарії кошти для інвестицій у нові блоки за технологією Westinghouse на АЕС Kozloduy. Той факт, що Westinghouse залучена до виробництва палива та будівництва реакторів як в Україні, так і в Болгарії, є потенційно важливою точкою перетину для двох країн і підкреслює, чому Сполучені Штати, зокрема, зацікавлені в успішній передачі Україні надлишкового ядерного обладнання Болгарії.

З урахуванням того, що закупівля та передача обладнання сприятиме довгостроковій енергетичній безпеці Європи, існують європейські кошти, які можуть бути використані, в тому числі ті, що доступні через Представництво Європейської комісії в Україні, наділене повноваженнями на відновлення інфраструктури та підтримання безперебійного надання критично важливих послуг, таких як передача електроенергії. США могли б підтримати європейців у цьому починанні, в тому числі шляхом виділення коштів зі своєї допомоги Україні. Однак Київ, швидше за все, зіткнеться з серйозними проблемами щодо прозорості, і йому потрібно буде зміцнювати довіру зацікавлених сторін.

Передача надлишкового ядерного обладнання Болгарії Україні допомогла б задовольнити потреби Києва у виробництві електроенергії, а також стала б серйозною поразкою для стратегії Росії як в Україні, так і на Балканах. Збільшення ядерно-енергетичного потенціалу України посилить економічні перспективи країни та змусить Україну врешті-решт замінити Росію як основного постачальника електроенергії до Європи у післявоєнний період. Це робить придбання Україною обладнання болгарської АЕС значущою можливістю для Заходу, яку не можна упустити.

Джерело