Прес-центр

Виступ президента Енергоатома Юрія Недашковського на Нараді з питань розвитку атомної енергетики та підвищення рівня безпеки під час використання ядерної енергії

Розмір шрифту

Скинути
19.03.2019

Вельмишановний пане Президенте!

Шановні гості, колеги!

Для нас дуже знаково, що візит Голови Держави на Хмельницьку АЕС відбувається якраз в момент проведення міжнародного конкурсу на вибір приватного партнера для реалізації самого амбітного за всю історію національної енергетики Проекту - «Енергетичний міст «Україна - Європейський Союз».

Це якраз той самий за Вашим влучним висловом, пане Президенте, «енергетичний безвіз», про який Ви нещодавно говорили в Запорізькій області. Тому, доповідь Простратегію розвитку Енергоатому я хотів би розпочати саме з нього.

Дозвольте нагадати, що пілотний проект «Енергетичний міст «Україна - ЄС» було започатковано і схвалено Урядом у 2015-му році.

Його стратегічною метою є синхронізація енергетичної системи України з системою операторів Європейського Союзу ENTSO-E. Проект дозволяє зробити перший, дуже вагомий крок у цьому напрямку, і передбачає видачу потужності з енергоблоку №2 Хмельницької АЕС до країн Європейського Союзу шляхом відокремлення цього енергоблоку від об’єднаної енергетичної системи України і підключення його до ENTSO-E.

Окрім техніко-економічного, цей проект має дуже серйозне історичне і геополітичне підґрунтя.

Повітряною лінією електропередач довжиною майже 450 кілометрів класом напруги 750 kV, яка з’єднує Хмельницьку АЕС з підстанцією 750/400 kV «Віделка» біля міста Жешув у Польщі, у минулі роки в період з 1988-го до 1991-го року здійснювався експорт електричної енергії з України до Польщі. Сьогодні ж, незважаючи на можливість значних економічних вигод для обох сторін, ця лінія, на жаль, залишається вимкнутою і не використовується.

Аристотель сказав, що природа не терпить пустоти, і сьогодні Росія, використовуючи експортне електричне з’єднання Польщі, що фінансується за рахунок ЄС, та гібридну електричну систему Литви має всі шанси, починаючи з 2020-го року стати ключовим гравцем у регіоні після введення в експлуатацію білоруської АЕС Островець потужністю 2400 МВт. Запобігти цьому якраз і могло би своєчасне введення в роботу Енергетичного моста.

Для його реалізації необхідно:

 - Відновити роботу існуючої ПЛ 750 кВ «Хмельницька АЕС - Жешув».

 - Радіально приєднати дві існуючі ПЛ 750 кВ енергосистеми України: «Хмельницька АЕС - Жешув» та «Хмельницька АЕС - ПС Західноукраїнська - Альбертирша» до «Бурштинського енергоострова», що дозволить збільшити пропускну спроможність системи.

 - Синхронізувати енергоблок № 2 Хмельницької АЕС (1000 МВт) з розширеним «Бурштинським енергоостровом», що дозволить збільшити генеруючу потужність системи.

Таким чином, у розширеній системі працюватимуть:

 - Енергоблок № 2 потужністю 1000 МВт Хмельницької АЕС;

 - Бурштинська ТЕС і Калуська ТЕЦ. А експортний потенціал «Бурштинського енергоострова» зросте від нинішніх 550 до 1550 МВт.

При цьому Енергетичний міст відкриває нові взаємовигідні можливості: «енергетичне кільце» «Жешув - ХАЕС - Альбертирша», дозволить здійснювати транзитну передачу електричної потужності 1300 МВт між різними регіонами Європи (від Німеччини, Польщі через Україну до Угорщини, Румунії та країн балканського регіону).

 

Пане Президенте!

Дозвольте звернути Вашу увагу, що ми будуємо не просто енергетичний зв‘язок між Україною і Європою. Цим Проектом ми по суті об‘єднуємо північну і південну частину Східної Європи!

Значно підвищиться безпека Хмельницької АЕС при втраті власного електропостачання, або ж Української чи Європейської енергосистем - у випадках так званої системної аварії, оскільки Енергетичний міст забезпечить незалежне резервне джерело електропостачання.

У реалізації Проекту з української сторони задіяні дві державні компанії - системний оператор НЕК «Укренерго» і оператор АЕС НАЕК «Енергоатом». На слайді показано розподіл їх обов’язків, попередні оцінки вартості робіт і, так би мовити, «географію» Проекту.

На сьогодні завершені всі необхідні підготовчі заходи; обгрунтовано технічну можливість і економічну доцільність Проекту; створено конкурсну комісію і оголошено конкурс на визначення приватного партнера для його реалізації.

 

Вперше в енергетичному секторі України запроваджується державно- приватне партнерство для реалізації такого потужного інфраструктурного проекту. При цьому, ключовою умовою конкурсу є те, що приватному партнеру запропоновано ввести додатковий компонент інвестицій з метою компенсації наслідків виведення одного ядерного енергоблока з об’єднаної енергосистеми України. Це передбачає реалізацію заходів з підвищення потужності діючих енергоблоків та покращання ефективності її використання.

Я не буду на них зупинятися, за необхідності - дам детальну інформацію.

Зазначу лише, що компенсація здійснюватиметься шляхом реалізації інвестиційних програм приватного партнера, власних інвестиційних програм Енергоатома та виконання спільного з DOE «Проекту оптимізації ремонтів і технічного обслуговування при роботі реакторної установки на потужності...».

Це дозволить навіть за песимістичного сценарію уникнути зниження відпуску електроенергії в ОЕС України в період, коли енергоблок № 2 ХАЕС вже буде працюватиме на експорт, а енергоблоки № 3 і 4 ще перебуватимуть в стадії будівництва.

На сьогодні, в процесі проведення конкурсу залишається необхідним ще врегулювати в нормативно-правовому полі окремі питання щодо доступу до міждержавних електричних мереж і продажу електроенергії.

Ми впевнені, Пане Президенте, що Ваше сьогоднішнє ознайомлення на місці з поточним станом і перспективами Проекту дадуть додаткові імпульси для всіх гілок влади і сигнали для національних регуляторів щодо поєднання зусиль в його успішній реалізації!

Продовжуючи тему перспектив, слід відзначити, що Енергетичний міст органічно пов‘язаний з іншим надзвичайно важливим проектом, визначеним Енергетичною стратегією України на період до 2035-го року - добудовою енергоблоків на Хмельницькій АЕС. Адже довгостроковий контракт на експорт електричної енергії з ХАЕС-2 слугуватиме фінансовим інструментом добудови ХАЕС-3,4 у якості застави для отримання кредитних коштів без суверенних гарантій. А це, в свою чергу, дозволить залучити експортне кредитування для постачання обладнання ядерного острову, ядерного палива першого завантаження та окремих видів спеціального обладнання і послуг.

При цьому локалізація в Україні виробництва обладнання, виконання проектно-вишукувальних, будівельно-монтажних та інших робіт складе не менше 60%, а можливо й 70%. На слайді наведені провідні вітчизняні виробники турбінного, генераторного, насосного, теплообмінного і електричного обладнання; високовольтної апаратури; автоматизованих систем управління технологічними процесами; деталей трубопроводів і трубопровідної арматури. І це - ще далеко не всі можливості українських підприємств.

Пане Президенте, я знаю, що коли Ви кілька тижнів тому відвідували Турбоатом, його генеральний директор Суботін В.Г. розповідав Вам про те, що вони, навіть не маючи ще контракту з нами, почали підготовку до виготовлення роторів турбін для 3-го і 4-го енергоблоків ХАЕС.

Отже, що на сьогодні зроблено.

Урядом схвалено ТЕО добудови ХАЕС-3, 4.

Найближчими днями ми плануємо завершити оцінку впливу на довкілля і отримати позитивний висновок Мінприроди.

Наразі розроблено і погоджено з ЦОВВ законопроект «Про розміщення, проектування і будівництво енергоблоків № 3 і 4 Хмельницької АЕС», завершується його правова експертиза в Мін‘юсті. Ми сподіваємося, що він після схвалення Урядом буде розглянутий як невідкладний і прийнятий Верховною Радою України.

Це - коротко, що стосується майданчика Хмельницької АЕС.

Тепер - стосовно інших основних завдань, визначених Енергетичною стратегією України.

Одним із ключових завдань на найближчу перспективу є продовження строків експлуатації діючих енергоблоків АЕС. Технічно - це можливо, щонайменше на 20 років понад проектні. А в коштах - це більш ніж у 20 разів дешевше, ніж спорудження нових потужностей. Звичайно ж за таких умов цілком логічно - зберегти існуючий парк реакторних установок і отримати необхідний ресурс часу для підготовки до нового ядерного будівництва.

На сьогодні вже 9 із 15-ти енергоблоків після виконання всіх законодавчих і регуляторних вимог, а також колосального обсягу модернізації і реконструкції, спрямованого на підвищення їхньої безпеки до рівня найсучасніших вимог, та заміни обладнання, що відпрацювало ресурс, отримали ліцензії Держатомрегулювання на продовжений строк служби.

Наразі в тривалому плановому ремонті для продовження терміну експлуатації знаходиться перший енергоблок ХАЕС. Ведуться підготовчі роботи на третьому Южно-Українському і п‘ятому Запорізькому енергоблоках. І у нас немає жодного сумніву, що у серпні цього року ХАЕС-1 буде підключено до мережі на продовжений строк служби. А у 2020-му році ми, завершимо всю Програму.

Успішно виконується завдання Стратегії щодо завершення будівництва Централізованого сховища відпрацьованого ядерного палива.

На заводах Холтек Інтернешнл повним ходом йде виробництво і заводські приймальні випробовування основного і допоміжного обладнання. Поставлено в Україну і прийнято вже 45 (із 64) одиниць обладнання. Ведуться будівельні роботи по всіх титульних об’єктах безпосередньо на майданчику сховища, а також виконуються ядерні модифікації, на Хмельницькій, Рівненській та Южно-Українській АЕС. Будівельна готовність сховища на сьогодні складає близько 72%. Практично завершено всі роботи по спорудженню під’їзної залізничної колії до майданчика сховища. І у наступному році, як я і обіцяв ми введемо в експлуатацію перший пусковий комплекс.

Для гарантованого фінансового забезпечення цього проекту Міністерством фінансів України, НАЕК «Енергоатом», Корпорацією зарубіжних приватних інвестицій (ОРІС) та спеціально створеним Central Storage Safety Project Trust підписано угоди про залучення 250 млн. доларів фондового ринку США.

Це - надзвичайний успіх! Я би сказав, що тепер дорога для залучення коштів на фінансування наших нових ядерних проектів відкрита.

Успішно виконуються визначені Стратегією завдання з подальшої диверсифікації джерел постачання ядерного палива для АЕС, створення запасу свіжого ядерного палива і розширення номенклатури виготовлення комплектуючих виробів для СЯП.

Підписано доповнення до контракту з компанією Westinghouse, яким передбачається розширення обсягів і, так би мовити, «географії» постачання свіжого ядерного палива. Крім того планується розгорнути виробництво на потужностях нашого ВП «Атоменергомаш» комплектуючих виробів - головок і хвостовиків для паливних касет по технології Westinghouse. Ми дійсно технологічно готові поширити це на наших підприємствах і на наших підрозділах і все ж таки налагодити виготовлення і власного ядерного палива. Ми до цього наполегливо готуємось.

Створено річний запас СЯП, що з урахуванням спеціальних положень контракту з Westinghouse гарантує забезпечення паливом наших АЕС за будь-яких форс-мажорних обставин.

І, нарешті, завдання Стратегії з вибору реакторних технологій для будівництва нових атомних енергоблоків на заміщення потужностей АЕС, які будуть виводитися з експлуатації після 2030 року.

Воно дуже вартісне. Логічно постає запитання не тільки щодо технологій, але й джерел таких коштів. У мене немає жодних сумнівів щодо можливості успішної добудови ХЗ/Х4. Дешево і в строк! З максимальною локалізацією. З потужним інноваційним поштовхом і репутаційними надбаннями для України!

Що стосується подальших дій - ситуація набагато складніше. Наразі, на виконання Енергетичної стратегії розробляється довгострокова Програма розвитку атомної енергетики України. До 2020-го року ми повинні будемо визначитися з вибором реакторних технологій для будівництва нових атомних енергоблоків. Це, повторюсь, нелегке завдання. Сьогодні існують серйозні виклики, пов’язані з новим ядерним будівництвом. З якими, до речі, вже зіштовхнулися і Європа, і CША. І поки що не впорались.

Складність полягає не тільки в необхідності залучення значних фінансових ресурсів. Цілком очевидно, що незважаючи на екологічні та економічні переваги при експлуатації, існують серйозні інвестиційні, регуляторні і політичні ризики, пов’язані з тривалими термінами будівництва і надвисокими капітальними затратами при спорудженні АЕС.

Можливо, майбутнє буде за так званими малими модульними технологіями. Вони започатковувалася на хвилі ядерного ренесансу 2003-2005 років. Як певний компроміс між вимогами ядерного нерозповсюдження і зростаючими запитами на ядерну енергію в країнах третього світу. Але в процесі їх проектування стався неочікуваний парадокс - за цей час технології малих модульних реакторів змогли перевтілитися із дуже вартісних і технологічно досить незграбних «nonproliferation» монстрів в надзвичайно інвестиційно привабливі проекти. Які відповідатимуть найсучаснішім вимогам з безпеки. Обіцяють бути дешевшими за капіталовкладеннями. І споруджуватися за два-три роки з моменту заливання першого кубометру бетону.

Одним з таких напрямів може стати впровадження в Україні малих модульних реакторів, зокрема SMR-160 компанії Холтек Інтернешнл. Простота і компактність, модульність конструкції, заводське виготовлення, суттєве скорочення об’ємів обладнання та систем, і саме головне - внутрішньо притаманна безпека (walk-away-safe), підвищений фізичний захист, простота і надійність в експлуатації - все це виглядає надзвичайно привабливим. А невеликі терміни будівництва і можливість поточного - модульного введення в експлуатацію дозволяють уникнути інвестиційних ризиків або ж серйозно їх мінімізувати.

Ми не тільки досліджуємо можливість застосування цієї технології в Україні, але й активно крок за кроком стаємо співавтором її розроблення, адаптації до української нормативної бази і потреб вітчизняної енергетики. На слайді представлені основні напрямки цієї діяльності, а також чинні організаційно-правові документи, в рамках яких вона здійснюється.

Наразі опрацьовується питання утворення міжнародного консорціуму у складі Енергоатому, Холтек Інтернешнл і Державного науково-технічного центру з ЯРБ з метою підготовки масиву вихідних даних та аналітично- розрахункових матеріалів і обґрунтувань, які в подальшому будуть використані як для застосування малих модульних технологій в Україні, так і спільного просування їх у треті країни.

Я впевнений, що українська атомна енергетика, яка не тільки продемонструвала свою безпечність, надійність і економічні переваги, але й екологічну чистоту, запобігаючи щорічним викидам в атмосферу 117 мільйонів тон вуглекислого газу (С02), має всі підстави і можливості для подальшого ефективного розвитку відповідно до оновленої Енергетичної стратегії.

Дякую за увагу.