Основний пріоритет у діяльності НАЕК «Енергоатом» – дотримання найвищих стандартів безпеки. Про чотири фундаментальні принципи безпеки, якими керується Компанія, – в інтерв’ю бізнес-спільноті Energy Club розповіли керівник Енергоатома Петро Котін, т.в.о. першого віцепрезидента – технічний директор Компанії Олександр Остаповець та начальник відділу досвіду експлуатації Віктор Тарасенко.

Петро Котін, т.в.о. президента НАЕК «Енергоатом»

- Пане Котін, у своєму вітальному слові з нагоди 25-річчя НАЕК «Енергоатом» прем’єр-міністр України Денис Шмигаль сказав, що підтримка і постійне підвищення рівня безпеки у Енергоатомі гідні найвищої оцінки та подяки.

- Все так і є. Ми дотримуємося найвищих стандартів безпеки. Основний документ, що визначає норми та правила України з ядерної та радіаційної безпеки, – це «Загальні положення безпеки атомної станції». Він містить чотири фундаментальних принципи безпеки і 10 організаційно-технічних принципів її забезпечення.

- Назвіть, будь ласка, фундаментальні принципи безпеки.

- Перший – це культура безпеки, другий – відповідальність експлуатаційної організації, третій – державне регулювання безпеки та четвертий – реалізація стратегії глибокоешелонованого захисту.

- А як реалізуються на АЕС принципи культури безпеки?

- Насамперед – через встановлення пріоритету безпеки над економічними та виробничими цілями; завдяки відбору, навчанню та підвищенню кваліфікації керівників і персоналу атомної станції, суворому дотриманню дисципліни за чіткого розподілу повноважень і особистої відповідальності керівників та безпосередніх виконавців. Має бути розуміння, що кожен без винятку працівник впливає на безпеку.

- Як усього цього досягти на практиці?

- Кожна атомна станція розробляє й реалізовує програму конкретних дій, спрямованих на становлення та розвиток культури безпеки. Така програма містить три рівні: технічну політику керівництва у сфері безпеки; відповідальність і обов’язки керівництва із забезпечення безпеки; а також відповідальність і обов’язки кожного співробітника.

- Скажіть, будь ласка, як втілюється другий фундаментальний принцип – про відповідальність експлуатаційної організації?

- Відповідальність визначається законодавством України. Ліцензіат, тобто ми – Енергоатом, несемо всю повноту відповідальності за радіаційну безпеку та безпеку ядерної установки, незалежно від діяльності й відповідальності постачальників і органів державного регулювання ядерної та радіаційної безпеки відповідно до ст. 32 Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» (39/95-ВР). Також експлуатаційна організація відповідає за накопичення й узагальнення досвіду експлуатації, розробку та реалізацію єдиної технічної політики на атомній станції. І так, експлуатаційна організація проводить моніторинг і здійснює постійний аналіз безпеки діючих енергоблоків. За необхідності – розробляє та реалізує проєкти їхньої модернізації задля підвищення безпеки. Що важливо – експлуатаційна організація повинна мати достатньо фінансових ресурсів для виконання покладених на неї функцій.

- Пропоную більш детально зупинитися на стратегії третього фундаментального принципу безпеки – глибокоешелонованого захисту. На чому вона базується?

- На застосуванні як системи фізичних бар’єрів на шляху розповсюдження іонізуючого випромінювання і радіоактивних речовин, так і системи технічних та організаційних заходів із захисту цих бар’єрів та збереження їхньої ефективності. Основна мета – захист персоналу, населення і довкілля. Система послідовних фізичних бар’єрів включає у себе паливну матрицю, оболонку ТВЕЛу, межа контуру теплоносія реакторної установки, герметичну загорожу реакторної установки та біологічний захист. За умови нормальної експлуатації всі зазначені бар’єри та необхідні технічні засоби їхнього контролю і захисту мають бути у робочому стані. При порушенні цієї умови енергоблок необхідно ввести у безпечний стан – такими є вимоги експлуатаційної документації.

- Стратегія реалізується на п’яти рівнях. Яких саме?

- Перший рівень – це запобігання порушення нормальної експлуатації. Основними засобами досягнення цієї мети є: вибір майданчика для розміщення атомної станції відповідно до вимог нормативних документів; розробка проєкту на основі консервативного підходу з максимальним використанням властивостей внутрішньої самозахищеності реакторної установки.

Другий рівень – забезпечення безпеки при порушеннях нормальної експлуатації та запобігання аварійних ситуацій. Основні засоби досягнення мети – своєчасне виявлення й усунення відхилень від нормальної експлуатації.

Третій рівень – запобігання та ліквідація аварії. Основними засобами досягнення цієї мети є наявність систем безпеки (захисних, локалізувальних), призначених для подолання аварійних ситуацій і проєктних аварій.

Четвертий рівень – це управління запроєктними аваріями. Основні засоби досягнення мети – використання систем нормальної експлуатації та систем безпеки для попередження й розвитку таких аварій.

І, зрештою, п’ятий рівень – це аварійна готовність і реагування. На цьому рівні забезпечується встановлення навколо атомної станції санітарно-захисної зони та зони нагляду.

- Пане Котін, як регулюється безпека атомних станцій?

- Державне регулювання безпеки атомної станції здійснює Державний комітет ядерного регулювання України відповідно до вітчизняного закону «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» (39/95-ВР). Держатомрегулювання визначає критерії й вимоги до безпеки АЕС, видає ліцензії та дозволи на виконання робіт на відповідних етапах життєвого циклу атомної станції, а також здійснює державний нагляд за виконанням нормативних вимог і умов наданих дозволів, включаючи примусові заходи відповідно до законодавства.

- У своєму привітанні голова Кабінету міністрів відзначив Енергоатом за те, що в Компанії успішно працює система накопичення, аналізу й використання досвіду експлуатації. Пан Шмигаль вважає це реалізацією дуже важливої для країни практики. Поясніть, будь ласка, про що йдеться.

- Атомні станції обмінюються досвідом з іншими експлуатаційними організаціями, зокрема й на міжнародному рівні. Особливі зусилля можуть бути спрямовані на підтримання постійних контактів та обмін інформацією з розробниками реакторної установки і проєкту атомної станції. В рамках обміну досвідом надаються і розповсюджуються приклади позитивної практики. Акцент має робитися на діяльності, спрямованій на підвищення безпеки АЕС, попередження порушень їхньої експлуатації, удосконалення експлуатаційних процедур, методів і засобів діагностики стану конструкції, систем та елементів з урахуванням їхнього старіння та зношення. 

Ми враховуємо як зовнішній, так і внутрішній досвід. Створюється система накопичення, аналізу і використання досвіду експлуатації. Відповідні бази даних повинні бути доступними для всіх атомних станцій. Порушення вимог нормальній експлуатації енергоблоків ретельно аналізуються, виявляються корінні причини їх виникнення, розробляються і реалізуються заходи щодо їх запобігання. Відповідна інформація поширюється серед однотипних АЕС і передається постачальникам, які жодним чином не мають стосунку до цього порушення.

- Як використовується накопичений досвід?

- Завдання – використовувати накопичені знання та позитивні практики для того, щоб атомні блоки працювали безпечно. Цю мету успішно реалізує Всесвітня асоціація організацій, що експлуатують атомні електростанції (ВАО АЕС), яка складається з чотирьох регіональних центрів, розташованих в Атланті, Москві, Парижі і Токіо. Зараз створюється ще Пекінський центр.

- Для нашої мети ці центри як задіяні?

- Ми входимо до Московського центру ВАО АЕС (ВАО АЕС-МЦ), куди входять також організації, які експлуатують атомні станції з аналогічними реакторами (водо-водяними енергетичними реакторами типу ВВЕР. – Прим. ред.). Здебільшого це колишні соціалістичні країни (Росія, Болгарія, Угорщина, Чехія, Словаччина, Вірменія). Зараз до них приєдналися ще Китай, Іран, Індія.

За допомогою бази даних ВАО АЕС-МЦ ми інформуємо всі атомні станції про події на наших атомних станціях, інші ж АЕС своєю чергою інформують нас. Саме так виглядає зовнішній досвід. Це дуже корисна для нас та інших експлуатаційних компаній інформація.

Протягом останніх років наша Компанія почала співпрацювати із Паризьким центром ВАО АЕС у сфері  проведення партнерських перевірок. Не так давно така перевірка відбулася на Рівненській АЕС.

Також партнерські перевірки проводить на регулярній основі (за графіком) ВАО АЕС-МЦ. Останні були проведені на Запорізькій та Рівненській атомних станціях, у листопаді заплановано перевірку на Хмельницькій АЕС.

У 2015 році ВАО АЕС провела корпоративну партнерську перевірку всієї нашої Компанії.

- Від зовнішнього досвіду давайте перейдемо до внутрішнього.

- Внутрішній досвід – це, власне, інформація про події на українських АЕС. Ця інформація найбільш корисна для нас. Вона розміщується у корпоративних базах даних «Цезар» і Об'єднаній інформаційній системі досвіду експлуатації (ОІС-ДЕ). Через ОІС-ДЕ здійснюються також інформування всіх атомних станцій Компанії про події низького рівня (малозначущі події) та поширення іншої інформації, наприклад про зовнішній досвід і позитивні практики.

Олександр Остаповець, т.в.о. першого віцепрезидента НАЕК «Енергоатом», технічний директор

-Пане Олександре, що таке порушення в роботі атомної станції?

- Це порушення нормальної експлуатації, аварійна ситуація або аварія, які класифікуються категоріями, що наведені в нормативному документі Держатомрегулювання «Положення про порядок розслідування та обліку порушень в роботі атомних станцій» НП 306.2.100-2004. Тобто це відхилення (порушення) від встановлених проєктом експлуатаційних меж і умов.

- А ви можете навести дані про порушення?

- Протягом всього часу експлуатації АЕС у нас аварій (мається на увазі – порушень із викидом радіоактивних речовин за межі АЕС) не було. Тенденції за кількістю порушень в роботі АЕС позитивні: у 2001-му було 68 порушень, а останні три роки – тільки 13 порушень. Це на 15 експлуатованих блоках! Наприклад, у Франції, яка експлуатує 54 атомні енергоблоки, кількість порушень набагато вища, ніж по одному на блок в рік.

Віктор Тарасенко, начальник відділу досвіду експлуатації НАЕК «Енергоатом»

- Вікторе Михайловичу, скажіть, чи брав Енергоатом участь у розробці нового «Положення з розслідування»?

- Так, брав, і дуже активне. Оскільки старий, поки ще чинний документ НП 306.2.100-2004 має масу недоліків. Ми багато років пропонували ДІЯРУ внести зміни й доповнення до нього. Подавалося близько 60 пропозицій, однак Регулятор з ними не погоджувався.

Останні нововведення, внесені Регулятором у згадане Положення, були ще 2011 року. Тоді врахували тільки п’ять наших пропозицій. Документ дещо ускладнився, в ньому з’явилися пункти, які потребували детальних тлумачень і більш точних формулювань. Це створювало складності і проблеми у ході розслідувань і, звісно ж, впливало на якість розслідувань порушень.

У новому положенні враховано лише кілька наших пропозицій, і у кінцевому підсумку новий документ став ще складнішим, додалися нові категорії (раніше їх було 10 – тепер 23), нові вимоги, особливо у частині звітності, щодо збільшення кількості фахівців, які повинні контролювати досвід експлуатації.

- Поясніть, будь ласка, як МАГАТЕ нас перевіряє?

- Співпраця з МАГАТЕ ведеться вже понад два десятки років. Це найбільша і найавторитетніша організація у сфері мирного використання атомної енергії. МАГАТЕ проводить місії OSSART, PROSPER та інші. Крім регулярних запланованих перевірок ми самі просимо МАГАТЕ і про інші, і про навчання. До честі Компанії зазначу, що всі проведені МАГАТЕ перевірки завершилися успішно.

На наш запит МАГАТЕ у 2018 році провело в Енергоатомі експертну місію PROSPER. В її складі були провідні світові фахівці у сфері атомної енергетики. Завданням місії була перевірка ефективності аналізу саме досвіду забезпечення експлуатаційної безпеки. Експерти МАГАТЕ відзначили, що керівництво НАЕК прагне підвищити експлуатаційну безпеку за допомогою використання досвіду експлуатації. Вони також надали відповідні рекомендації щодо поліпшення обліку досвіду експлуатації, і Енергоатом виконав їх повною мірою. 

Окрім того, на наш запит МАГАТЕ проводило в Компанії навчання (семінар) з виявлення й аналізу корінних причин порушень, вчило ефективному використанню посібника для користувачів міжнародною шкалою ядерних і радіологічних подій INES.

Світ упевнено рухається до максимальної екологічної чистоти економіки – через розвиток атомної енергетики.

Країни, які на свій страх і ризик відмовляються від ядерних потужностей, обираючи джерела енергії на викопному паливі, ризикують опинитися економічними аутсайдерами: вже нині введено податки, мита та інші методи регулювання, спрямовані на очищення промисловості від шкідливих для довкілля морально застарілих способів отримання електроенергії, потреба людства у якій лише зростає.    

Декарбонізація – не данина моді. Сталий розвиток вже сьогодні неможливий без раціонального досягнення вуглецевої нейтральності, аби не допустити підвищення глобальної температури вище двох градусів за Цельсієм від рівня нинішнього, який аж ніяк не є нормою.

Жартувати не доводиться вже тепер: нестача продовольчих товарів, дефіцит питної води й катастрофічно швидка втрата біорозмаїття – це наше найближче майбутнє, якщо ми не оговтаємось просто зараз. Який же обрати шлях, щоб врятувати ситуацію? Лідери думок багатьох провідних економік світу вважають оптимальним рішенням мирний атом.

Економічна комісія ООН для Європи (UNECE, United Nations Economic Commission for Europe) дійшла висновку, що ядерна енергетика може бути частиною розширеного портфеля сталих технологій із низьким або нульовим рівнем викидів вуглецю задля декарбонізації глобальної енергетичної системи.

Національна атомна генерація впевнено демонструє результат: підраховано, що якби Україна взагалі не мала атомних електростанцій, щороку в атмосферу потрапляло б на 117 млн тонн, або на 30%, більше вуглецю. Загалом за 30 років незалежності України завдяки роботі вітчизняних АЕС вдалося запобігти викидам понад 3 млрд тон CO2. НАЕК «Енергоатом» як провідний виробник і постачальник електроенергії в Україні прагне й надалі сприяти пом’якшенню наслідків зміни клімату, через свої потужності допомагаючи переходу на більш чисту енергію. Тож відповідь на питання, чи потрібні нам нові атомні потужності, очевидна.

Рішення на вчора

«Наразі 15 енергоблоків українських АЕС забезпечують більше половини усієї електроенергії за найнижчою ціною порівняно з іншими генераціями, до того ж, без викидів парникових газів, – говорить керівник Енергоатома Петро Котін. – Збереження обсягів виробництва дозволить залишати тариф на електроенергію для населення доступним та гарантуватиме баланс і стійкість вітчизняної енергосистеми. Саме тому Енергетична стратегія України на період до 2035 року розглядає атомні станції як найефективніше з економічної точки зору низьковуглецеве джерело енергії, а тому прогнозує збереження частки атомної генерації в енергобалансі країни на рівні 50% і вище».

Водночас 12 з 15 енергоблоків вже отримали ліцензії на експлуатацію у понадпроєктний термін. Та це не привід хвилюватися щодо безпеки їхньої роботи: рішення про подальшу експлуатацію цих енергоблоків ухвалюються виключно після комплексу заходів з її підвищення та найсуворіших перевірок ядерної та радіаційної безпеки. Однак потрібно розуміти, що після 2030 року розпочнеться період, впродовж якого енергоблоки, які експлуатувалися протягом понадпроєктного строку, потрібно буде зупиняти – для подальшого виведення з експлуатації. До 2040 року країна буде на порозі зупинки енергоблоків сумарною потужністю близько 4-5 ГВт. Відповідно, виробництво електроенергії на АЕС без будівництва заміщуючих потужностей суттєво знижуватиметься. Це вимагає ухвалення рішень про будівництво нових атомних потужностей вже сьогодні – для заміщення тих, що вибуватимуть, адже на зведення кожного енергоблока потрібно від чотирьох років.

Водночас споживання електроенергії в Україні та світі лише зростатиме, тож виключно заміщенням не обійтися – потрібно буде збільшувати не тільки кількість нових енергоблоків, а й їхню виробничу потужність. З огляду на це, масштабний проєкт добудови третього та четвертого енергоблоків Хмельницької АЕС не має розглядатися лише в контексті заміщення.

Найближчим часом Україна має внести у державну стратегію енергонезалежності проєкти добудови п’ятого енергоблока Рівненської АЕС, енергоблока №4 Південноукраїнської АЕС, а також сьомого та восьмого енергоблоків найбільшої в Європі Запорізької атомної електростанції. Наразі фахівці Енергоатома вивчають характеристики майданчиків для будівництва нових енергоблоків та зведення нових АЕС. Вже нині зрозуміло, що починати зводити їх потрібно якнайскоріше, адже на боротьбу зі змінами клімату, які людство відчуває вже сьогодні, часу все менше. Країни, які не бажають швидко й рішуче реагувати на нові виклики, ризикують лишитися без інвестицій та інших важелів фінансової допомоги.

Всупереч міфам

Міфів навколо атомної енергетики так багато, що їх не встигав би спростовувати навіть спеціальний цілодобовий телеканал. Одне з майже невикорінних упереджень в українському суспільстві будується на псевдотезі про те, що енергоблоки ХАЕС будуватимуть за старими радянськими технологіями. Олії до вогнища постійно додають декотрі місцеві політики й народні депутати, які навмисне маніпулюють фактами та навіюють суспільству брехливу думку про те, що на них начебто чекає новий Чорнобиль.

Українські атомники не просто так мають репутацію одних із найкращих у світі. Вони постійно підвищують кваліфікацію та засвоюють найкращий міжнародний досвід. Нові енергоблоки Україна зводитиме виключно за сучасними і найпродуктивнішими технологіями, до того ж, без найменшої прямої чи опосередкованої участі Росії. Тези про безальтернативність постачання реакторного обладнання з Російської Федерації переважно лунають від тих, хто абсолютно ігнорує об’єктивну реальність, у якій успішні перемовини та домовленості Енергоатома з кращими гравцями на світовому ринку реакторних технологій – це доконаний факт.

На недавній зустрічі міністра енергетики України Германа Галущенка з заступником Міністра енергетики США Ендрю Лайтом сторони обговорили заходи в рамках Стратегічного діалогу, ключові інвестиційні проєкти й перспективні напрями двосторонньої співпраці.

«Загальна атмосфера зустрічей та досягнуті домовленості дозволяють мені впевнено заявити, що Україна дійсно має підтримку з боку США у зміцненні своєї енергетичної безпеки та незалежності. Дуже важливо, що як українська, так і американська сторона спрямовані на досягнення конкретного результату. Такий підхід – we can do it – є запорукою успіху», – повідомив пан Галущенко.

Як розповів директор відокремленого підрозділу НАЕК «Енергоатом» «Науково-технічний центр» Микола Власенко, успішні перемовини щодо постачання новітніх технологій для українських енергоблоків Компанія веде не лише з Westinghouse, а й з компаніями Південної Кореї, Китаю та Франції. Наразі найоптимальніші рішення запропоновані саме фахівцями компанії Westinghouse, з яким Енергоатом пов’язаний десятиліттями стратегічної взаємовигідної співпраці.

Днями президент Westinghouse в регіоні EMEA (Європа, Середній Схід та Африка) Тарік Чохо висловив упевненість: історія роботи американської компанії в Україні виходить далеко за рамки постачання ядерного палива. «Багато проєктів з підвищення безпеки, реалізовані на енергоблоках України за допомогою Westinghouse, не лише роблять їх більш безпечними і надійними, але дозволяють пролонгувати їхній життєвий цикл», – повідомив пан Чохо. Він додав, що Westinghouse планує співпрацю з ВП «Атоменергомаш» для отримання ним необхідної сертифікації. Після завершення цього процесу Атоменергомаш зможе розпочати в Україні виробництво власних паливних збірок.

Баланс та стійкість

Фахівці Енергоатома за допомогою спеціалістів із закордонних науково-проєктних установ порахували, що введення в експлуатацію енергоблоків №3 та №4 ХАЕС забезпечать додаткове виробництво 16,2 млрд кВт-год (відпуск 15,4 млрд кВт-год) електроенергії щорічно. Річний дохід від продажу цієї електроенергії становитиме близько 30 млрд грн без ПДВ за поточними цінами на ринку. Але справа не лише у доході та фінансовій стабільності НАЕК «Енергоатом». Проєкт будівництва цих енергоблоків є стратегічним для держави Україна.  

«По-перше, збільшення обсягів виробництва електроенергії дозволить залишити тариф для споживачів доступним навіть в умовах постійного зростання цін на продовольчі й господарчі товари і забезпечить баланс та стійкість енергосистеми країни. А це означає гарантію енергетичної безпеки й стабільність економічної ситуації, – пояснює пан Котін. – По-друге, проєкт створить тисячі додаткових робочих місць як на етапі будівництва, так і на етапах введення енергоблоків в експлуатацію. Також він дозволить завантажити замовленнями на виробництво обладнання для енергоблоків вітчизняні промислові підприємства – планується використання сучасного допоміжного обладнання з локалізацією виробництва в Україні до 70%. І це означає соціально-економічний розвиток не тільки регіону, на території якого розташована Хмельницька атомна станція, а й інших регіонів».

На Хмельницькій АЕС з нуля збудують енергоблок за технологією АР-1000. Це буде перший (пілотний) проєкт глобальної співпраці Енергоатома з Westinghouse. Американська реакторна установка АР1000 також стане основою для ще чотирьох енергоблоків на майданчиках інших українських АЕС.

Використання американської технології АР1000 в довгостроковій перспективі дасть Енергоатому можливість забезпечувати найвищий рівень безпеки, надійну роботу атомної генерації, її інноваційність та дбайливе ставлення до довкілля.

Окрім цього, будівництво нових енергоблоків ХАЕС сприятиме стратегічній синхронізації енергосистеми України з енергосистемою ЄС та її інтеграції з Європейською енергомережею ENTSO-E. Адже згідно з розпорядженням уряду №671-р від 15 червня 2015 року, одним із фінансових інструментів для добудови енергоблоків №3 та №4 ХАЕС мала б стати організація видачі потужності енергоблока №2 Хмельницької АЕС для експорту електроенергії до країн ЄС.

Технологія

31 серпня 2021 року у присутності Президента України Володимира Зеленського керівник ДП «НАЕК «Енергоатом» Петро Котін і президент та головний виконавчий директор компанії Westinghouse Патрік Фраґман підписали Меморандум про співпрацю, який передбачає розміщення реакторів Westinghouse AP-1000 в Україні. Попередньо домовилися, що за технологією AP1000 збудують п’ять енергоблоків на АЕС України.

В рамках поїздки до США пан Котін відвідав склади з обладнанням компанії Westinghouse Electric у Південній Кароліні, де зберігається устаткування для будівництва атомних реакторів Westinghouse, щоб наочно упевнитися: технологія відповідає найвищим вимогам, обладнання повністю готове до монтажу.

«Ми оглянули основне обладнання реакторної установки АР-1000, що вже виготовлено, зберігається на складі Westinghouse та готове до відвантаження, – розповів керівник Енергоатома. – Засвідчили, що умови зберігання задовільні, продукція знаходиться у відмінному стані. Більшість критичного обладнання зберігається під азотною подушкою. Повний комплект для реакторного острова у наявності. Таким чином ми зможемо значно скоротити терміни будівництва енергоблока, оскільки не потрібно витрачати час на виробництво цього обладнання».

Як повідомив глава Westinghouse Тарік Чохо, АР-1000 – реактор покоління III+, що має не лише стійку, але й високомодульну і компактну конструкцію, на додачу до передових механізмів пасивної безпеки. Його вплив на довкілля також радикально відрізняється у кращий бік від будь-якого іншого реактора третього покоління.

Від держави для своєчасного здійснення всіх етапів цього амбітного проєкту Енергоатом наразі потребує лише прийняття Закону «Про розміщення, проєктування та будівництво енергоблоків №3,4 ХАЕС», якнайскорішого ліцензування американської технології, створення сприятливого інвестиційного клімату для залучення до участі в ньому потужних закордонних партнерів і розуміння важливості цього задуму для безпечного енергетичного майбутнього країни.

Ставлення сусідів

Ще однією улюбленою тезою критиків нового атомного будівництва є ставлення сусідніх країн до зведення енергоблоків. У травні та червні 2019 року тривали транскордонні консультації в рамках дії Конвенції Еспо. Її положеннями передбачено, що процедуру оцінки впливу на довкілля потенційно небезпечних об’єктів мають проводити не тільки всередині країни, а й у суміжних країнах, на які ці об’єкти можуть мати потенційний вплив.

Україна виконала вимоги документа: 3 травня 2019 року громадські слухання з питання добудови енергоблоків №3 та №4 ХАЕС пройшли у Мінську, 22 травня 2019-го – у Варшаві, 13 червня того ж року – у Відні. За результатами цих слухань було підписано двосторонні протоколи з Білоруссю, Австрією та Польщею. Всі сторони надали підтвердження про завершення консультацій та відсутність зауважень. Протягом поточного року було завершено консультації з цього питання ще чотирма країнами – Угорщиною, Словаччиною, Румунією та Молдовою. 10 вересня 2021 року під головуванням міністра захисту довкілля та природних ресурсів України Романа Абрамовського, за участі заступників міністрів енергетики й економіки, а також представників МЗС, відбулося засідання Міжвідомчої координаційної ради з питань реалізації в Україні Конвенції Еспо. Координаційна рада схвалила рішення про врахування результатів оцінки транскордонного впливу на довкілля проєкту будівництва енергоблоків №№ 3-4 Хмельницької АЕС. 

Висновки

Наразі багато країн світу усвідомлюють нагальну потребу в сучасних атомних енергоблоках. Об’єднані Арабські Емірати нинішнього року запустили першу АЕС – Барака, Словаччина добудувала атомну станцію Моховце, на британській Хінклі-Пойнт зводять два нові блоки, також ще два енергоблоки скоро матиме пакистанська АЕС Карачі. Польща оголосила про намір розпочати будівництво атомних потужностей не пізніше 2030 року – планується звести щонайменше шість енергоблоків. Створення власних АЕС планують Іран та Єгипет.

За інформацією МАГАТЕ, наразі нові енергоблоки зводяться в Китаї (11 у стадії будівництва), Індії (7), Південній Кореї (4), Росії (3), Бангладеші (2), Об’єднаних Арабських Еміратах (3), Великій Британії (2), Туреччині – (2), США (2), Словаччині (2) та по одному – у Франції, Аргентині, Бразилії й Фінляндії.

Окрім інших переваг, нові атомні потужності дадуть національній економіці спроможність експортувати електроенергію до інших країн.  До європейської енергетичної системи ENTSO-E Україна має приєднатися уже в 2023 році. На європейському ринку електрична енергія коштує щонайменше удвічі дорожче, тож її експорт туди відкриває перед Енергоатомом перспективи для оновлення та подальшої модернізації існуючих потужностей.

Відкладати час старту будівництва нових енергоблоків українських АЕС нікуди. Адже під загрозою енергетична безпека, стабільність та незалежність прийдешніх поколінь.

Автор: Костянтин Сімейко – доктор технічних наук, заступник голови Ради молодих вчених при відділенні фізико-технічних проблем енергетики НАН України, член науково – аналітичної ради Українського ядерного товариства.

Публікацію підготовлено за матеріалами: https://bit.ly/3u0skG6

Завершення будівництва Ташлицької гідроакумулювальної електростанції необхідне передусім регіону, який потерпає від посухи і зменшення води в річці Південний Буг, людям, котрі там живуть, та загалом для енергонезалежності України.

Однак деякі місцеві громадські організації й активісти різного штибу, озброївшись гаслами про захист екології, затято виступають проти цього вкрай нагального й масштабного проєкту. Звісно ж, всієї правди про будівництво при цьому не озвучуючи.

Тож давайте ще раз поговоримо про те, для чого потрібна і що насправді передбачає добудова ТГАЕС.

Загальний задум

Зараз на ТГАЕС успішно працюють два гідроагрегати сумарною робочою потужністю 302 МВт за 16-метрового рівня води в Олександрівському водосховищі. Наприкінці 2021 року планують здати в експлуатацію третій агрегат, і змінювати зазначений  рівень для його функціонування не потрібно.

Після остаточної добудови Ташлицької ГАЕС, а це можливо не раніше 2026-го, станція матиме шість гідроагрегатів сумарною потужністю 906 МВт, які технологічно можуть працювати за рівня води у водосховищі на позначці 16,9 м. Вище ж неї – це вже потреби не станції, а всього регіону.

«Вершечок» гідроагрегату №1 Ташлицької ГАЕС

Річ у тім, що Олександрівське водосховище використовують не лише в енергетичних цілях, регулюючи пікові навантаження. У цьому контексті воно виступає своєрідним акумулятором води: вночі гідроагрегати станції піднімають її у верхнє водоймище, а зранку та ввечері, коли енергоспоживання стрімко зростає, вода «повертається» на гідроагрегати, виробляючи так звану пікову електроенергію.

Водночас воду з Олександрівського водосховища використовують також для зрошення сільськогосподарських угідь, постачання води населенню та санітарно-екологічних попусків у нижній течії Південного Бугу. І саме добудова ТГАЕС сприятиме вирішенню дедалі більших проблем з водою, які негативно позначаються на житті й промисловості посушливої степової Миколаївщини, та забезпечить безперебійну роботу самої станції.

Як вирішити на Миколаївщині проблеми з водою?

Фахівці, які стежать за станом Південного Бугу, констатують перманентне зменшення водності річки. Це пов’язано з географічними особливостями регіону, адже щороку середньодобова температура тут зростає, опадів меншає, тож відбір води, зокрема й для потреб сільського господарства, що стрімко розвивається, навпаки збільшується. До того ж стік з малих річок області є настільки мізерним, що використовувати його для водозабезпечення неможливо без створення водосховищ і ставків для регулювання стоку. До того ж останніми роками фактична водність на 36–65% менша за середню багаторічну норму.

Наразі рівень води в Олександрівському водосховищі знаходиться на відмітці 16 м

Підтвердженим фактом є і те, що менші за 17 м3/с, тобто встановлений санітарно-екологічний попуск, витрати Олександрівського водосховища для господарських потреб регіону з червня по жовтень становили:

• у 2007 році – 53 доби;
• у 2015 – 100 діб;
• у 2020 – 114 діб.

Отже, меженний період, протягом якого у Південному Бузі спостерігаються найменші рівні, а витрати води менше санітарно-екологічних 17 м³/с, неухильно збільшується, тоді як потреби у зрошуванні для агробізнесу, що активно розвивається, та питній воді для населення лише зростають.

Чи можна вирішити цю проблему? Так! Знову ж таки якщо підняти рівень води в Олександрівському водосховищі. «З гігієнічних позицій нормального підпірного рівня (НПР) 20,7 м є найбільш вигідним, оскільки дає можливість стабілізувати санітарні скиди води в нижній б’єф, що поліпшить санітарну ситуацію в річці», – зазначено у висновку державної санітарно-гігієнічної експертизи № 489 від 02.10.1997 року.

«Гребля» Ташлицької гідроакумулювальної станції

І саме для того, щоб забезпечити в маловодні роки потреби Миколаївщини у цілющій волозі, вирівняти ситуацію з санітарно-екологічним попуском у нижній течії Південного Бугу та запобігти посухам, Енергоатом під час підготовки проєкту добудови ТГАЕС ініціював підняття рівня Олександрівського водосховища до позначки 20,7 м. Нагальну необхідність цього кроку обґрунтовано також у Звіті з оцінки впливу на довкілля (ОВД).

Проте варто вчергове підкреслити, що заповнення водойми до цього рівня –  20,7 м – відбуватиметься лише на піках весняних паводків, коли наповненість річки дає змогу акумулювати воду. В іншому разі вона просто спливатиме в море.

Для чого збільшувати потужність ТГАЕС?

Добудова Ташлицької ГАЕС – це зовсім не примха енергетиків. Внаслідок загального зростання споживання електроенергії Об’єднаній енергосистемі (ОЕС) України відчутно бракує високоманеврових генеруючих потужностей. Ташлицька ГАЕС призначена для покриття пікових навантажень у південно-західній частині ОЕС, а також для забезпечення базисного режиму роботи Южно-Української атомної станції.

До кінця 2021 року на Ташлицькій ГАЕС планується запустити гідроагрегат №3

Через незбалансованість структури генеруючих потужностей Об’єднана енергосистема країни стикається з труднощами у забезпеченні аварійних і частотних резервів та регулюванні добового графіка навантаження, а також нічними «провалами» енергоспоживання. Все це призводить до зниження стійкості й надійності роботи ОЕС України загалом. Тому добудову ТГАЕС передбачено і державною «Програмою розвитку гідроенергетики на період до 2026 року», затвердженою Кабміном (№ 552-р від 13 липня 2016 р.), і Енергетичною стратегією України до 2035 року.

Звісно ж, «ташлицький» проєкт також погоджений Міненерго (№ 01/33-2327 від 7 березня 2019 р.) та Мінекології (№ 5/4-7/12569-18 від 20 листопада 2018 р.), причому всі документи по ньому базуються на багаторічних дослідженнях та спостереженнях і техніко-економічних обґрунтуваннях, здійснених провідними експертними організаціями – ПРАТ «Укргідропроект», НАН України, ЦС «Укрінвестекспертиза».

Подібні масштабні будівництва в Україні тривалий час були заморожені. Однак попри очевидну вигоду для місцевого населення та бізнесу пожвавлення робіт на ТГАЕС викликало гучну і дуже негативну реакцію  місцевих ЗМІ та деяких громадських організацій.

Наразі на ТГАЕС працює два гідроагрегати при рівні води в Олександрівському водосховищі в 16 м

Так, екоактивісти розгорнули несамовиту кампанію проти Енергоатома та добудови ТГАЕС й узялися, образно кажучи, жбурляти каміння в усе, що робиться. Проте їхня люта критика вражає поверхневістю, небажанням визнавати очевидні факти, маніпуляціями та пересмикуваннями. До прикладу, вони галасують, що підняття водосховища до 20,7 м знищить на Південному Бузі козацькі пороги та острів Гардовий, проте ані пари з вуст, наскільки катастрофічним є нинішній стан водопостачання в регіоні.

Безперечно, дуже важливо зберігати унікальні флору та фауну, і для Енергоатома це в пріоритетах. Але здоровий глузд вимагає розуміння повної «картини» та перспектив – як найближчих, так і віддалених. І з огляду на це абсолютно зрозуміло: без достатньої кількості води рано чи пізно зійдуть нанівець і унікальна природа регіону, і врожаї сільгоспвиробників та приватних фермерів, а мальовничі краєвиди не приноситимуть насолоди через низьку якість життя. Тож так чи інакше треба обирати, і то якнайшвидше.

Місту енергетиків Южноукраїнську пощастило з мальовничими краєвидами

До речі, Інститут геохімії навколишнього середовища НАНУ вже понад 20 років, з 1998-го і дотепер, проводить на станції, водосховищі та прилеглій території комплексний екологічний моніторинг довкілля. Результати досліджень красномовні: «З 2010 року, відколи Олександрівське водосховище заповнили до позначки НПР 16 м, фізико-хімічні показники якості води не змінились, а місцева флора і фауна може адаптуватися до зміни умов існування».

Які землі треба відвести?

Для підняття рівня Олександрівського водосховища до позначки 20,7 м необхідно здійснити відведення 26,44 га земель. Із них 21,14 га розташовані частково у регіональному ландшафтному парку «Гранітно-Степове Побужжя» та не передані національному природному парку  «Бузький Гард», зокрема й 16,72 га – русло річки Південний Буг.

Площа земель НПП «Бузький Гард» становить 4,4 га, і це лише 0,07% від загальної площі парку, яка дорівнює 6138,13 га.

Южно-Українська атомна електростанція

Южно-Українська АЕС неодноразово зверталася до Миколаївської облдержадміністрації стосовно надання дозволу на розроблення проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у постійне користування під «хвостову» частину Олександрівського водосховища. Йдеться про землі державної власності в межах таких територій:

• Арбузинського району – загальною площею 8,7152 га (під водою);
• Доманівського району – загальною площею 12,4272 га, зокрема 8,0113 га під водою та 4,4159 га – кам’янисті місця.

Але місцева влада надання такого дозволу вважає передчасним. Наразі Енергоатом має лише рішення 66-ї сесії 5-го скликання Южноукраїнської міськради (№ 1152, від 03.12.2009 р.), яким надано згоду на відведення земельної ділянки загальною площею 5,3 га, з-поміж яких 4,8 га – кам’янисті місця та 0,5 га – піски.

Що дасть «підвищення» Олександрівського водосховища?

В Олександрівському водосховищі зараз 14 млн «кубів» води. А після завершення реконструкції ТГАЕС, згідно з проєктом, водосховище міститиме до 72 млн м3, з яких 46 млн використовуватимуться для потреб народного господарства. Це дасть можливість збільшити санітарний попуск в нижню течію Південного Бугу й отримати додаткові обсяги води для жителів і промисловості Миколаївщини.

Унікальну флору і фауну регіону можна зберегти лише за умов, що на Миколаївщині буде вдосталь води

Всі роботи з добудови Ташлицької гідроакумулювальної станції НАЕК «Енергоатом» проводить виключно в рамках законодавства України та згідно з проєктом, який пройшов усі необхідні експертизи та затверджений у законодавчо встановленому порядку.

Компанія завжди стоїть на сторожі інтересів нашої країни та її громадян. Разом із тим Енергоатом сумлінно виконує свої зобов’язання перед ними, забезпечуючи чистою та безпечною електроенергією, водночас дбаючи про екологічність довкілля та постійне відновлення природного балансу. Тож хочеться вірити, що громадськість Миколаївщини, зваживши всі за і проти, обере відродження свого регіону. Яке навряд чи можливе без добудови ТГАЕС. Остаточна реалізація цього проєкту принесе користь не тільки Миколаївщині, а й усій Україні.